Роздуми до Слова Божого на суботу І тижня Великого Посту

Перший докір на адресу фарисеїв стосується тягарів, які вони кладуть на чужі спини, натомість самі не торкаються їх навіть пальцем. Грецьке слово фортіа означає вантаж, тягар, натомість у переносному значенні може також означати «обов’язок». Це ж саме слово вживає Євангеліє від Матея, 11 розділ: «Візьміть ярмо Моє на себе й навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо Моє любе й тягар Мій легкий.»

Звернімо увагу: згідно зі словами Ісуса, то не божественний тягар незносний, а людський. Не Божі заповіді незносні, а людське розуміння цих заповідей може бути незносним – Господь більше милосердний до нас, ніж ми самі до себе. Одним із таких тягарів, з якими часто доводиться змагатися, є певний ідеальний образ нас самих, наше ідеальне уявлення про себе, тобто те, ким би ми хотіли бути. Не знаю ще такого випадку, щоб хтось, наклавши на себе своє «ідеальне зображення», не згинався під його тягарем.

Нашим прабатькам була дана заповідь не споживати плоду з дерева пізнання добра і зла. Однак, коли Єва розмовляє зі змієм, вона каже не тільки про те, що не можна споживати плоду, але й торкатися його (пор. Бут 3). Господь не забороняв доторкатися, достатньо було не споживати. Один «кілограм» зайвого тягаря, накладеного Євою на себе, став причиною падіння.

Під час Великого Посту спробуй позмагатися з одним лише тягарем: із самим собою, з життєвою ситуацією, яку зараз переживаєш, зі своїм хрестом.