Роздуми над Словом Божим на ХХ неділю звичайну, рік А

Христос сьогодні нагадує нам про обов’язок наполегливої та повної віри молитви. «Ісус пішов в околиці тирську та сидонську. Коли це жінка ханаанянка вийшла з цих околиць і почала кричати: “Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно.”  Він же не озвався до неї і словом». Господь міг одразу відповісти на зворушливі слова молитви ханаанської жінки, яка страждала через хворобу своєї дочки. Він не зробив цього імовірно тому, що спочатку хотів випробувати її віру та наполегливість у молитві, так як робив це і в інших випадках зцілень. Хотів також на цьому прикладі навчити своїх учнів і людей, що перебували разом із Ним, правди про те, якою має бути справжня віра і молитва.

Ханаанянка, «вклонившись Йому в ноги, каже: “Господи, допоможи мені!”» В своєму прохані вона уподібнюється до Царів зі сходу, віддаючи шану Господу (пор. Мт 2, 2.11). Просить про допомогу, попри мовчання Ісуса і небажання Його учнів допомогти.

«Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам». Одна з найбільш міцних, образливих і болісних відмов, які міг отримати язичник. Євреї називали язичників «псами». «Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх».  Для цієї жінки Ісус є Господом, котрий обдарує її «дитячим хлібом». Хлібом, що є поживою, яку вона отримує завдяки великій вірі.

«О жінко, велика твоя віра!» Віра тієї жінки велика порівняно з вірою учнів, яка ще мала (пор. Мт 8, 26; 14, 31). Вона такою ж велика, як віра сотника — язичника, який також здивував Ісуса (пор. Мт 8, 10).«Хай тобі буде, як бажаєш». Господь прийшов на землю, щоб чинити волю тієї жінки, на це є воля Небесного Отця (пор. Мт 6, 10нн), котрий хоче дати хліб усім своїм дітям.

«І видужала її дочка від тієї години». Година віри є годиною спасіння, так як було й у випадку сина сотника ( пор. Мт 8, 13).