Роздуми над Словом Божим на суботу ХХІІІ Звичайного тижня, рік І

ХХ сторіччя відзначилося стрімким розвитком винаходів. Радіо, електрика, літаки, інтернет, мобільні телефони… ХХІ сторіччя я б назвала «епохою інформації», «епохою слова». В нас навіть війни теж інформаційні стали. А що таке інформація? Це ніщо інше як СЛОВО…

Слово може як надихнути, так і знищити. Але сьогодні Ісус зауважує, що замало слухати, треба ще виконувати. Бо ми можемо бути частіше в поставі «слухача». Як це? Ну просто ми читаємо Боже Слово, приходимо на Євхаристію. Але в одне вухо влетіло, а в інше…. І так день за днем, місяць за місяцем зростають стіни нашого будинку життя. Виходить певна картина, як «пазл за пазлом». На перший погляд, один день, одне слово, одна думка, одна хвилина — це так мало. Але якщо їх зібрати в одне місце, то виходить, що чималенькі вже стіни набудували. От і питання: на чому будуємо?

На думці «що інші скажуть»? На рекламі, яка переповнює довкола? На тому, чого навчили й передали батьки? Чи, може, на порадах, знайдених в «уoutube» або «Google». Це є ніщо інше, як «земля» й «пісок», а вони мінливі та нестійкі. Бо тенденції й мода змінюються. Отож і поради теж змінюються.

Сьогодні, на мою думку, Ісус пропонує взяли «цемент», на якому твоє життя не зруйнується попри всі несподіванки, що їх готують обставини. Він не гарантує, що від сьогоднішнього дня «все буде добре» і «ніяке зло не спіткає». Ні. Він гарантує, що як не тільки буду СЛУХАТИ, а ще й ЖИТИ (діяти), то хоч би що сталося — «будинок життя» стоятиме далі. Й не на своїх ресурсах, талантах, здібностях. А на Слові Того, хто вже мільярди років Незмінний і Вірний.

Саме Його Слово здатне тебе зараз укріпити, надихнути, а головне — дати сили жити. Саме воно перетворює тебе й мене з постави «знайка», який усіх навчає, як жити, на того, хто просто живе.

«Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику. Той озвався: Піду, пане, — і не пішов. Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов. Котрий з двох учинив волю батька? —Останній» (Мт 21, 29‑31).

Світ зараз потребує не стільки учителів, які знають, як жити, а набагато більше «тих, які втілюють», тобто живуть згідно з тим, що читають.

Важливе не те, що говориш, а як живеш.

Джерело: CREDO