Роздуми до Слова Божого на п'ятницю ІІ звичайного тижня, рік І

«Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів…»

Синоптичне Євангеліє від Луки показує нам, що перед тим, як вийти на гору з учнями, Ісус перебував в молитві цілу ніч, і лише після того покликав учнів (пор. Лк. 6, 12-13).

Чи не задумувались Ви про місце, котре обрав Ісус для призначення учнів в апостоли? Чому саме гора, а не рівнина, місто, де зазвичай Він проголошував Добру Новину?

Пригадаймо собі старозавітні фрагменти, коли пророк Мойсей мав місце зустрічі з Богом саме на горі, де й отримав вказівки, а в подальшому й скрижалі Завіту «Вийшов Мойсей на гору, і хмара вкрила гору. Слава Господня зійшла на Синай-гору» (Вих. 24, 15). А в книзі пророка Ісаї бачимо «вийдемо на гору Господню, в дім Якова, і він покаже нам свої дороги, і будемо ходити його стежками, бо з Сіону закон вийде, і слово Господнє – з Єрусалиму» (Іс., 2, 3).

Гора — місце зустрічі з Богом, символ Дому Господнього, Єрусалиму. (Йн. 21, 10). Так як і колись, сьогодні Ісус прагне цієї зустрічі з тобою, на тій самій «відособленій горі» в твоїй таємній кімнаті (пор. Мф. 6, 6).

Цікаво, що Ісус обирає апостолів лише після молитви з Богом, надаючи нові імена учням та наділяючи їх повноваженнями влади. За старозавітнім звичаєм імена надавались при обрізанні та мали особливе значення. Чому ж Ісус вдається до перейменовування, яке «обрізання» мали пережити учні? Знаємо, що ті, кого Ісус прикликав стати апостолом, були далеко не священиками, і не книжниками, а рибалками, митарями. Кожний з них мав своє минуле, свою історію. Ісус намагається показати нам, що Він не дивиться на минуле, не вдається до пригадування, дорікання гріхом. Навпаки — Він дає новий початок, відбувається свого роду обрізання тілесне, а натомість отримуєш духовне, нове серце.

Сьогодні Ісус, так само закликає тебе на ту саму гору, де перебував Він з Отцем в молитві, прагне твого відкритого серця та твоєї готовності до прийняття повноважень.