Роздуми над Словом Божим на четвер ІІ звичайного тижня, рік І

Раніше були зовсім інші часи. Люди пересувалися переважно пішки. І сила-силенна народу приходила пішки звідусіль, поки Ісус перебував в тому місті. Вони знаходили час і сили на таку довгу дорогу. А я зараз завжди знайду причину, що не маю як прийти до Ісуса в храм, щоб помолитися там, або зустрітися з Ним на особистій молитві деінде і поговорити.

Читаємо, що багато людей приходило до Ісуса, і Він їм допомагав. У цьому ми можемо бачити готовність Ісуса допомогти кожному і мені особисто, і впевнюватися в ній. Він готовий стати моїм захистом і піклуватися про мене (пор. Пс 37, 39).

В оригіналі слово «йшли» — це «наслідували», «зважали на». Коли я іду за Ісусом, то починаю наслідувати Його і нести Його цінності й закони своїм життям.

Коли люди чули про Христа, то їхня віра пробуджувалася і починала зміцнюватися, бо прийшов Той, який спасе. Віра зростає від слухання (пор. Рим 10, 17), а тим більше — коли підтверджується у діях і подіях. 

Кожен із нас потребує опіки, не треба боятися бути відкритим. Просто приймаймо Його любов і діяння.

Можемо побачити відданість Ісуса кожному. Як Він хоче зцілити кожного (пор. Мк 3, 9‑10).

Кожен потребуючий, хто має якісь недуги, шукає лікаря. І коли люди знайшли такого лікаря, то не відпускали Його і навіть «кидалися» до Нього.

В Євангелії від Марка (Мк 3, 11-12) ми пізнаємо міць і владу Ісуса навіть над нечистими духами. Отож у християнина немає підстав сумніватися в Його величі.