Особистий лікар Йоана Павла ІІ Ренато Буццонетті розповів газеті «L'Osservatore Romano» про безтурботні «втечі» Папи з Ватикану в гори, а також про хворобу, яка наприкінці життя повністю позбавила його незалежності.
Лікар розповідає, що у перші роки понтифікату Папа вибирався у гори та на море неподалік Риму. Ці «втечі» являли собою довгі марші або багатогодинні виправи на лижах.
«На заході сонця перед тим, як вирушити назад до Риму, Папа обожнював слухати гірські пісні, що їх наспівував його маленький почет, який складався з ватиканських жандармів та італійських поліцейських-охоронців, а мені доводилось диригувати цим імпровізованим хором на радість Йоана Павла ІІ», - розповів Буццонетті.
Під час інтерв'ю лікар сказав, що перші прояви хвороби Паркінсона він помітив у Йоана Павла ІІ ще в 1991 році. «Проте невідомо, коли Папа зрозумів, що страждає цією хворобою», - підкреслив особистий лікар Понтифіка.
«Довгий час він не переймався певними хворобливими проявами і лише пізніше попросив пояснити його тремтіння... Незабаром почались проблеми з утриманням рівноваги, що погіршило ситуацію».
На запитання, як Йоан Павло ІІ терпів біль, професор Буццонеті відповів, що Папа приймав усе з мужністю та терплячістю: хоча фізичний біль ставав нестерпним, але для нього це все ж були більше моральні страждання.
«Він ніколи не просив дати йому обезболювальне, навіть під час останньої стадії, - сказав лікар і додав, - У першу чергу це був біль заблокованої людини, прикутої до ліжка або крісла, і повністю позбавленої фізичної автономії.»
Лікар розповів, що Папа нічого не міг зробити самотужки та дуже сумував за активною участю у з'їздах молоді, великими промовами під час світових форумів, гірськими підйомами, відпустками, проведеними на лижах.
|
