Роздуми над Словом Божим в урочистість Різдва Христового
Які ж гарні на горах ноги того, хто несе добру новину…
Ці слова пророка Ісаї нагадують те, що сталося після битви при Марафонах, а точніше — легендарного солдата, якій віддав своє життя, щоби звістити радісну звістку про перемогу. Варто задуматись на хвилину: що може бути такого надзвичайно гарного в тих ногах? Піт, пил, мозолі, а може, рани на збитих шляхом стопах? Однак здається, що пророк Ісая того всього не помічає, лише продовжує писати у своєму нелогічному оптимізмі: кликніть весело разом, румовища Єрусалимські… Мабуть, недоречно веселитись на румовищах столиці славної колись держави. Але коли Господь повертається до Сіону – минуле забувається, тепер неодмінно прийде перемога, і всі кінці землі побачать спасіння нашого Бога.
Недарма сьогоднішня літургія використовує військові слова. Нам лише здається, що ми живемо у мирний час. Постійно триває боротьба між добром і злом. Побачити сьогодні духовно зруйновану людину неважко. Понівечені алкоголем і наркотиками, розбиті родини, діти, що зростають без батьків, — гріх і диявол непримиримі вороги людей, і вони не зупиняться, поки не зруйнують усе, що добре. Але ж на початку люди були створені на образ і подобу Бога, псалми вчать нас, що славою Бога є людина жива. Навіть Єрусалим у всій своїй красі ніколи не мав бути відображенням самого Бога, як це призначене кожній людині. І тому сьогоднішня урочистість хоче нам не лише нагадати радість із минулих часів, коли Господь повертався до свого народу, щоб за нього заступитися; не лише нагадати славне Різдво Христове. Вона заохочує нас запросити Бога до нашого життя, до нашої боротьби, щоб не тільки всі кінці землі побачили спасіння нашого Бога — але й кожен з нас у житті переконався, що з нами Бог. Бо можна пережити ще одне Різдво, але тільки як свято в календарі; а можна ще раз пережити народження Ісуса у власному житті.
Хто зазнав гіркоти поразки і смаку перемоги з Господом, той зрозуміє, що ж такого гарного в ногах того, хто несе добру новину.
|
