Мати Божа Фатімська (порт. Nossa Senhora de Fátima) — образ Богородиці. Також відома, як Діва Марія Веревиці Фатімської (Nossa Senhora do Rosário de Fátima). 1917 року вона шість разів з'являлася у Фатімі трьом пастушкам — Люсії (Lúcia Santos), Жасінті (Jacinta Marto) та Франціску (Francisco Marto). Під час останнього об'явлення Богородиця сказала: «Я — Мати Вервиці» (або «Пані Вервиці»). 1930 року Католицька Церква офіційно визнала ці події, як диво й одкровення, яке не суперечить доктрині.
Діва Марія не залишила жодного зображення після свого об'явлення. Також, незважаючи на присутність великої кількості людей під час останніх з'явлень, її ніхто не бачив. Єдині свідки — троє дітей Люсія (10 років), Франціск (9 років) та Жасінта (7 років). Саме на основі їх розповідей був відтворений образ Божої Мати. Найбільше інформації надала Люсія. Франціск та Жасінта інколи просто не бачили, не чули або не розуміли, що говорила Діва Марія.
Люсія описала Божу Матір наступним чином: «Це була Пані в білій одежі, яскравіша від сонця. Вона випромінювала світло, ясніше та сильніше від сяйва кришталевого келиха, повного кришталево чистої води, крізь який пробивається проміння палаючого сонця. На вигляд їй було 15 — 18 років. ЇЇ обличчя було настільки гарне, що важко описати чи порівняти. Вираз обличчя — ані сумний, ані веселий; серйозний, з виразом помірного докору. Руки, складені на грудях при молитві, були спрямовані догори. Одяг був наче зітканим зі світла. Туніка була біла, пов'язана біля шиї золотим ланцюжком. Мантія — також біла, обведена золотом; вона покривала голову Богородиці й спускалася до п'ят, ледве торкаючись дубового листя. Ні волосся, ні вух не було видно. Яскраве світло так опромінювало її лице, що його неможливо було довго споглядати. З рук Діви Марії звисала вервиця. Зернятка були перлинами, а на кінці — срібний хрестик.»
Діва Марія з'являлася над невеличким дубом, стоячи на світло-сірій хмаринці. Саме так її часто й зображають. Висота дуба (azinheira) була близько 1 м.
3 травня 1917 року, у розпалі Першої світової війни, папа Бенедикт XV звернувся до Пресвятої Діви Марії, щоб Вона подала якийсь знак, що звістуватиме мир. Через 10 днів троє неписьменних дітей розповіли, що бачили Богородицю неподалік від села Фатіма в Португалії. Діти чули, як Свята сказала, що вона «Діва Марія», що от-от прийде Антихрист… Трохи згодом одна дитина, Люсія, повідомила, що Діва пророкувала й про Росію: «Я прийшла просити, щоб Росія була освячена моїм Непорочним Серцем. Якщо моє прохання почують, Росія навернеться і там запанує мир. Якщо ні, вона поширить свої хиби на весь світ, призвівши до воєн та переслідування Церкви…Але кінець кінцем моє Непорочне Серце переможе».
Близько полудня 13 травня 1917 року Матір Божа вперше з'явилася трьом пастушкам — Лусії, Жіасінті і Франциску, що гнали на пасовище стадо овець. Пресвята Діва попросила дітей приходити на те ж місце 13-го числа кожного місяця. Передане їм послання містило заклик до покаяння за щоденно скоєні гріхи, до молитви на Розарію в тих же намірах і до посвячення світу Її Непорочному Серцю. При кожному черговому відвідуванні найсолодша Діва наполягала на щоденній молитві на Розарію.
У серпні Пресвята Богородиця пообіцяла підтвердити правдивість Своїх об'явлень видимим знаменням. Мати Божа постійно закликала дітей молитися про навернення грішників, чинити в цих намірах добрі справи і молитися Розарій. 13 жовтня, під час останнього фатімського об'явлення, відбулося чудо — так званий «танець сонця». Свідками цього стали десятки тисяч людей, які спеціально зібралися в Кова-да-Ірія; цей феномен можна було спостерігати за багато кілометрів від епіцентру подій. Пресвята Діва назвала Себе тоді Царицею Розарію, а потім додала: «Необхідно, щоб люди наверталися, щоб вони покаялись у своїх гріхах … Щоб більше не ображали нашого Господа, Якого і так зневажають безмірно».
Діва Марія також сказала 10-річній Луції три так званих «таємниці». Друга з них, оголошена 13 липня, носила характер пророцтва. Богородиця говорила про швидке закінчення Першої світової війни, початок нової війни, якщо люди не покаються, і про виняткове значення цих подій у Росії XX століття.
У 1930-му році Церква офіційно визнала правдивість з'яв Богородиці у Фатімі, але аж у жовтні 1942 року Папа Римський після кількох чудотворних напоминань частково виконав основне Фатімське розпорядження щодо Росії. Цей акт позитивно вплинув на хід Другої світової війни. Повністю Фатімське розпорядження виконав лише Папа Іван Павло ІІ у 1985 році. Результат не забарився — до влади прийшов Горбачов і невдовзі «Імперія Зла» завалилася.
Папа Пій XII свого часу висвячений на єпископа саме 13 травня 1917, тобто в перший день Фатімських об'явлень, 31 жовтня 1942 присвятив Непорочному Серцю Марії все людство, і в першу чергу «ті народи, про які Мати Божа Фатімська особливим чином згадувала». Іван Павло II, відвідавши Фатіму в 1982 р., щоб подякувати Богородиці за чудесне спасіння під час замаху Алі Агджі на його життя (замах мав місце знову ж таки 13 травня в 1981 р.), побажав оновити цю посвяту, і зробив це словами наступної молитви: «О Матір людства і всіх народів! Тобі відомі їхні скорботи й надії. Ти, Чиє материнське серце настільки чутливе до всіх перипетій боротьби між добром і злом, між світлом і темрявою, яка розгортається в сучасному світі, почуй наші благання, звернені у Святому Дусі до потаємних глибин Твого Серця, і прийми під Твій покров любові, покров Матері та Слугині Господньої, весь людський рід, весь світ, який ми ввіряємо Тобі і присвячуємо, відчуваючи тривогу за його долю в часі та у вічності. Особливим чином ми поручаємо Тобі та присвячуємо тих людей і народи, які цього найбільше потребують … Прийми нашу смиренну надію і наше посвячення!».
У неділю, 25 березня 1984 р., в ході церемонії закінчення Ювілейного Року Відкуплення, Йоан Павло II вирішив ще раз оновити присвячення світу Непорочному Серцю Марії. Святіший Отець повторив те, що було вже зроблене у Фатімі в 1982 р., і особливим чином просив про небесну опіку над Росією. Єпископи усього світу, духовно солідарні з Папою, одночасно повторювали слова цієї молитви.
|
