Роздуми над Словом Божим на свято святих Симона і Юди Тадея

«І сталось, що часу того Він вийшов на гору молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога» (Лк 6, 12).

Ἐγένετο δὲ ἐν ταῖς ἡμέραις ταύταις ἐξελθεῖν αὐτὸν εἰς τὸ ὄρος προσεύξασθαι, καὶ ἦν διανυκτερεύων ἐν τῇ προσευχῇ τοῦ θεοῦ.

Точніший переклад першого вірша Євангелія на день свята Апостолів Симона і Юди Тадея звучить так: «Тими днями сталося, що вийшов Він (Ісус) у бік гори, аби молитися, і провів ніч на Божій молитві».

Євангеліст Лука пише, що Ісус «вийшов», тобто «пішов із чогось». При цьому автор не вказує, звідки саме вийшов Ісус, бо, можливо, взагалі не має на увазі чогось матеріального, але радше духовну дійсність — для молитви треба вийти з усього, що може бути перепоною. Навіть не так треба фізично вийти з будинку, з міста, як треба зробити духовний вихід із того, що нас віддаляє від розмови з Богом. Щоб наша розмова була не просто молитвою, а «Божою молитвою», як пише святий Лука. Тільки тут вжито це незвичне словосполучення. Дивне, бо виходить, що може бути й молитва не Божа? Мабуть, так. Якщо в центрі розмови буде не Бог, а «я», мої прохання, мої думки, мої плани, мої забаганки — молитва може перетворитися на щось інше.

На додачу, Ісус молиться вночі, тоді, коли більш природно спати, коли всі речі огортає темрява. Серед темряви особливо потрібно молитися: це єдиний спосіб побороти її та не піддатися її страшній силі. Кожен з нас знає свої ночі, які більше огортають нас за дня… Щоби стати апостолом, треба вміти прожити ці ночі в Божій молитві перед Небесним Отцем разом з Ісусом Христом, вийшовши з усього, що може нас від цього віддаляти.

Святі Апостоли Симоне і Юде Тадею! Ваше заступництво нехай допоможе мені сьогодні з молитвою на устах і в серці прожити темряву гріха і віддаленості від Бога. Навчіть виходити з усього, що мене віддаляє від Неба, аби теж стати апостолом Ісуса.