Роздуми над Словом Божим на ХХІХ неділю звичайну, рік А

Фарисеї та іродіяни, які ненавиділи одне одного, мусіли об’єднатися для того, щоби спільно знайти звинувачення для Ісуса. Вони довго думали, перешіптувалися. Дорослі чоловіки ламали собі голову, як поставити Ісуса в незручне становище. В оригіналі написано: вирішили поставити йому «капкан» слова. Вони виходили на словесне полювання.

І ось вони знайшли такий варіант, який наперед робить неможливою відповідь, що не стягнула б негативних наслідків. Якщо Він відповідає, що мусимо платити данину, то наражає себе на критику: «Зрадник, такою позицією Ти підтримуєш римських загарбників». А якщо Ісус дав би відповідь зворотну, «не маємо платити», то Його очікував наклеп, що Він підбурює народ до непокори римській владі. Він мав опинитися між ненавистю народу і жорсткістю римського правосуддя. 

Фарисеї та іродіяни дочекалися, коли Він буде проповідувати, щоби чим більше людей зібралося навколо Нього, щоб більше було свідків, і підійшли до Вчителя під виглядом уважних слухачів. Розпочали з улесливих слів, слів поваги, а потім із виглядом невинних ягнят поставили це питання.

Ми не знаємо, скільки пройшло часу між питанням і відповіддю, але видається так, що Ісус одразу відповідає: "Кесарю — кесареве, а Богу — Боже". Немає чого додати. Фарисеї та іродіяни не очікували такої відповіді, тому і не знайшлися як продовжити розмову, засоромлено повернулися. 

Кілька простих висновків: 

1. Неможливо звинуватити Бога. Але також неможливо заборонити людині це зробити. Ось тільки вона має за це заплатити: нерозумінням Бога, свого життя, місії. Бо ж, напевно, Бог не закликав цих побожних людей, які все своє життя присвячували вивченню Слова Божого, шукати звинувачення на свого Сина! Це крах їхнього життя, крах того, чому вони своє життя присвячували, — розумінню Бога. Коли я звинувачую Бога також і своїми розгніваними "ЧОМУ ТАК СТАЛОСЯ?", то втрачаю можливість зрозуміти Бога і себе. А отже, в цьому разі я залишаюся нещасним.

2. Навіть кесарю ми маємо щось платити, але щось чітко визначене. Кесарю — кесареве, і не більше. Чи платимо ми кесарю те, що належить йому, а не те, що належить Богу? Чи в нашому житті все перемішано: Богові платимо кесареве, а кесарю Боже? 

Сьогоднішнє Євангеліє запрошує мене роздумувати над тим що є Боже, а що є кесареве. Воно запрошує чітко розділити свої життєві сфери, не змішувати докупи всі обов’язки, аспекти та рівні свого життя. Навести порядок у своїй голові, як на полиці з одягом.