Роздуми до Слова Божого на суботу V Великоднього тижня

Йн 15, 18 – 21

Де б не була людина, вона сумує за своєю батьківщиною. Цьому природному переживанню відповідає певна надприродна постава серця – де б не був християнин, Він сумує за небом, Він постійно молиться «Марана та» – Прийди, Господи Ісусе.

Прекрасним коментарем до сьогоднішнього Євангелія є Послання до Діогена, твору з ІІ століття після Р.Х. У цьому листі читаємо: Живуть вони (християни) у своїй батьківщині, але як чужинці; мають участь у всьому, як громадяни, але мають долю іноземців. Для них кожна чужа країна – вітчизна, а кожна батьківщина – чужа країна. Цей світ не може стати «батьківщиною» Церкви, бо християни є жителями іншого міста, який за словами Святого Павла Апостола – матір усіх нас (Гал 4, 26).