Бенедикт, святий сьогоднішнього дня, був обраний одним із покровителів Європи, щоб показати всім нам важливість внутрішнього світу і важливість молитви в суспільному та політичному житті. Чи ми його наслідуємо?
Історичний період, коли жив і діяв Бенедикт, дуже схожий на те, що ми переживаємо в Україні сьогодні: Церкви далекі від ідеалу Євангелія, імперії в хаосі під тиском нових ідей та явищ, а водночас переживають наслідки кінця попередньої епохи… Але, на відміну від багатьох людей сьогодні, Бенедикт не втікав, не нарікав, а також не намагався отримати прибуток від ситуації: закасав рукави і повернувся до фундаментів християнства. Якщо у вас все розвалюється – це час почати будувати будинок на скелі, і саме так він робить. Інтуїція проста і блискуча: брати, які вважають, що немає нічого кращого від любові Христової, мають жити разом, слухаючи Бога, присвячуючи час молитві й праці в поті чола. Просте правило св. Бенедикта: Ora et labora (молись и трудись) – в результаті побудувало нове суспільство, бо західне монашество стало рятувальним кругом для віри і оплотом для цивілізації. Монашество, з його бібліотеками, його переписувачами та університетами. Але Бенедикт не хотів і не міг знати, що засновує нову цивілізацію: він просто поставив Христа в центрі своїх пошуків та свого життя.
У сьогоднішньому Євангелії Петро запитує Христа: «Ось ми все залишили заради Тебе… Яку нагороду будемо мати?» Таке вагання Петра до болю нагадує сумніви нашого українського народу: «З чого ми маємо почати відбудову нашої Держави?»…
|
