Роздуми до Слова Божого на п’ятницю ІІІ звичайного тижня, рік ІІ
Царство Боже починається серед нас, на землі, але його початки бувають непоказні, малі, як зерно пшениці чи гірчиці з Ісусової притчі. Хто знається на рільництві, той уміє збирати насіння благородних рослин, хоч інколи ці насінинки дуже дрібні. Хто розуміє, той уміє посіяти їх у відповідний час і в добру ниву. Але потім він має чекати, аж доки рослина проб’ється з ґрунту й виросте.
Людина, яка в Бога вірує, як співпрацівник Бога у Його Царстві, також повинна мати здатність правильно оцінювати велич того, що цінне, і час, потрібний для того, аби осягнути визначену мету. Жива віра немовби дає відчутне знання справ цього світу, подібне до знань садівника, який розуміється на рослинах, що їх вирощує. І як більшість людей не знається на насінні, так само часто люди не мають вмінь оцінювати ані велич справ, що діються, ані не знають, скільки часу потрібно, щоби запровадити потрібні зміни. Великі речі в очах людей — це не завжди оті справжні «Божі насінини»; і навпаки, того, що найцінніше, люди нерідко не помічають. Так само часто люди очікують швидких змін там, де не можна одразу сподіватися добрих плодів.
Бог усьому на світі визначив міру часу для зростання. Для людини осягнення повної зрілості вимагає як мінімум 30 років. Хто хоче за 30 років мати дозрілий плід, нехай уже сьогодні посіє зерно на добрій ниві. Це краще, ніж вимагати одразу всього і тут.
Віра нам також каже: добрий плід може бути тільки з доброго насіння. Для оцінки того, чи щось є добре, ми маємо Божі заповіді та совість. Хто це знає — подібний до садівника у Божому саду.
|
