Утішай себе, улюблений, під час хвороб і страждань тим, що ця хвороба повинна закінчитися, а ти повинен переселитися у вічне життя, де забудеш будь-яке страждання. Смерть припинить твоє страждання; хоча б і ціле життя тривала твоя хвороба, вона неодмінно скінчиться смертю. Будь-якому нашому лиху кінець у смерті. Мало перетерпиш – вічно будеш втішатися, якщо тільки терпітимеш із вдячністю Богові.

Та й що таке будь-яке страждання, навіть тривале, у порівнянні з вічністю? Чи не маленька крапка? І увесь час від створення світу і до кінця його, чи не є нічим іншим як лише крапкою у порівнянні із вічністю, а що вже й казати про життя однієї людини? Страшним є вічне страждання, як люте і нескінченне, але тимчасове, як коротке, зовсім не страшне, тим паче, що тут, у земному житті, немає такого страждання, при якому Бог не подавав би якоїсь утіхи. Він знає нашу неміч, а тому і не попускає нам спокуситися більше ніж можемо перенести (1 Кор. 10, 13). Подумай над часом і вічністю, тимчасове і вічне страждання, тимчасову   утіху і вічне страждання, тимчасове страждання і вічну утіху, і хвороба твоя полегшиться. Ніщо так не полегшує скорботу, як надія визволитися від скорботи і отримати вічну утіху. Ось скоро буде кінець усьому: буде кінець і утісі земній, і тимчасовому стражданню, і настане або благо вічне, або страждання вічне. Смерть для кожного є дверима у вічність, але або блаженної, або нещасної, і ці двері сьогодні вже ближчі до тебе, ніж були учора і позавчора. І коли прийде смерть, тоді вона і припинить страждання твоє, і від тимчасового страждання перейдеш ти у вічний спокій. Послухай, що говорить святитель Іоан Золотоустий про терпіння з подякою: "Немає святіших вуст, ніж ті, які у скорботі дякують Богові: воістину така людина нічим не відрізняється від мучеників і увінчується так само, як і вони. Бо і цього страждальця спокушає диявол, пригнічуючи болісними помислами, потьмарюючи печалями. Якщо хто терпить хвороби і дякує, той отримає мученицький вінець”. Подумавши над цим золотим повчанням святителя Христового, потерпи, улюблений, щоб зі святими насолоджуватися у Царстві Небесному. "Надійся ж на Господа і будь мужнім. Нехай кріпиться серце твоє. Чекай допомоги від Господа” (Пс. 26, 14).