Роздуми до Слова Божого на середу ІІ тижня Адвенту
Перед святами в нас завжди багато роботи, окрім звичайних занять: треба ще приготувати дім на саме святкування. У храмах ми не раз чуємо про те, щоби ще провести духовні вправи, аби гідно привітати Новонародженого. Попри добрі бажання й постанови, завжди знайдуться відмовки, що та молитву та духовні читання у нас часу немає, або ми надто змучені. Отак час Адвенту пролетить непомітно, а Свята ми зустрінемо загнаними, забіганими й неготовими… як завжди.
Сьогоднішнє Євангеліє має допомогти нам задуматися. Господь Христос знає, що ми обтяжені та змучені. Це Євангеліє, коротесеньке й просте, нагадує подих. Воно саме для нас, коли ми змучені.
Христос радше знімає з нас тягарі, аніж накладає їх. Він пропонує нам скинути з себе ярмо конкуренції, суперечок, затриматися в бігу та відпочити. Але вимагає одного: прийти до Нього. Найкраще — стати перед образом Христа, упіймати Його погляд на мене, сповнений миру, тиші та вірної любові.
Ярмо Христове, тобто Його вимоги, є простим. Смирення і лагідність, ось духовні вправи на Адвент для тих, хто вже не має сили. Довіра до Бога, ввірення Йому своїх справ і клопотів, покладення на Нього своїх тягарів — ось реколекції для змучених і загнаних.
|
