Роздуми над Словом Божим на IV неділю Великого Посту, рік А

Сьогоднішнє Євангеліє — це історія про те, як людина, яка сиділа в темряві, удостоїлась побачити світло, не тільки фізичне, а й духовне. З іншого боку, це також історія про те, як ті, хто думав, що вони зрячі (фарисеї), стали духовно сліпими до світла і потонули в темряві.

На кожному з етапів розмови з фарисеями чоловік, що був сліпим, показує своє дедалі глибше знання Ісуса. У відповідь на запит від сусідів цей чоловік знає лише, що його благодійник то "людина, яку називають Ісусом". Під тиском з боку фарисеїв чоловік визнає, що Ісус є пророком. На останнє питання фарисеїв він стає затятим захисником справи Ісуса, і стверджує, що диво, вчинене Ісусом, свідчить, що Він приходить від Бога. А потім на запитання самого Ісуса ця людина починає бачити Ісуса як Сина Чоловічного.

У той час як очі людини, що була сліпою, поступово відкриваються щодо істини про Ісуса, фарисеї стають дедалі впертішими у своєму небажанні бачити правду. У словах на першому допиті вони ніби визнать факт зцілення. Тоді як деякі з них образились на порушення правил суботи, інші, здається, хочуть дати себе переконати і почути думку сліпого про Ісуса. Але вже на другому етапі діалогу більш ворожі юдеї переважають. Вони вже почали піддавати сумніву сам факт чуда, намагаючись довести через батьків сліпого, що той ніколи не був сліпим. Наприкінці розмови вони вже не мають жодної зацікавленості побачити, де правда, вони прагнуть упіймати чоловіка на якісь дрібниці і змушують його повторити деталі дива. Хоч би що він розповідав про диво, вони не визнаватимуть небесного походження Ісуса. Під кінець їхня юридична процедура опустилася на рівень простої людської незрілості, вони почали обзивати свідка (в. 34). А в кінці розповіді фарисеї, що осуджують диво, будуть засуджені Ісусом.

Тричі поспіль сліпий, той, що насправді набирається знання, смиренно зізнається у своїй неосвіченості (див. в. 12, 25, 36). Тричі фарисеї насправді дедалі глибше занурюються в крайнє неуцтво щодо Месії, хоч заявляють про те, що вони знають про Нього (див. в. 16, 24, 29). Сліпий постає на цих сторінках Євангелія від Йоана однією з найпривабливіших постатей Євангелія.

У Китаї кажуть: «Щоб наповнити чашу водою, вона перш за все має бути порожньою…» Це Євангеліє вчить нас: «Щоб чогось навчитись від Ісуса, треба вірити, що ще не все знаєш…»

Чи я вірю, що Господь може мене ще чимсь здивувати, навчити чогось нового, відкрити мені очі?