Роздуми над Словом Божим на п'ятницю V тижня Великого посту

Пророк Єремія з великою гіркотою пише про своїх близьких, які бажають його погуби, бо він своїми страшними пророцтвами непокоїть їхні сумління, закликає до навернення і погрожує Божим гнівом: «Усі заприязнені зо мною чигали на моє падіння: Може, він упіймається, і ми подолаємо та й помстимося на ньому» (Єр 20, 10). Людям здавалося, що немає потреби змінювати життя, достатньо позбутися пророка — і все буде по-старому, тобто добре. Пророк, зі свого боку, відповідає молитвою: «Господи сил! Ти, що вивідуєш праведного, що бачиш нутро і серце! Дай мені узріти відплату твою над ними, бо я на тебе звірився з моєю справою» (Єр 20, 12).

Юдеї неспроможні прийняти Божество Ісуса. Тому Його слова «Я і Отець одно» (Йн 10, 10) вони розуміють як блюзнірську узурпацію. Він для них є тільки людиною, яка вважає себе богом (пор. Йн 10, 33). Тому хочуть побити Його камінням. Захищаючись, Ісус питає:  «Хіба не сказано у вашому законі: я сказав — ви боги?» (Йн 10, 34), а отже, сам Бог називав людей богами. Далі Ісус мовить про Отця, який Його освятив, ба навіть послав із місією спасіння світу та обдарував Його Святим Духом, щоби міг зцілювати і звільняти людей з-під влади сатани (пор. Діян 10, 38). Свої слова Ісус закінчує так: «Ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у Мені, і Я в Отці» (Йн 10, 38). Бог Отець перебуває і діє в Ісуса (пор. Йн 14, 10). Він показує Ісусові свої діла (пор. 5, 20), а Ісус каже те, що пізнає через Отця (пор.  Йн 8, 26).