«Я — хліб живий,  що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки.

І хліб, що його я дам, це — тіло моє за життя світу» (їв. 6, 51).

Дорогі брати і сестри, Ісус Христос - хліб життя. Уривок Євангелія
святого Івана, який ми щойно почули, описує основні характеристики цього
хліба. Хліб живий, тому що дає життя, «хліб життя» (їв. 6, 48).
Справді, Господь Ісус стверджує: «Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки» (їв. 6, 51). З своєї великої доброти Бог має намір нагодувати цим хлібом увесь світ: «хліб, що його я дам, це - тіло моє за життя світу» (їв. 6, 51).
Тут не йде мова про щоденний матеріальний хліб, який потребує наше тіло
щоб вижити, якою була манна у пустині, яку їли прабатьки, і померли.
Навпаки, тут мова йде про хліб, який зійшов з неба, про вічне Слово
Боже, яке у повноті часів стало тілом (пор. їв. 1, 14). Оселилося між
нами, щоб бути їжею і напитком, тілом і кров'ю. Словами, тіло і кров,
Ісус Христос говорить про цілість свого тіла, яке дається як хліб життя
для світу. Тут йдеться, очевидно, про його тіло прославлене, яке після
воскресіння переходить межі часу і простору і таким чином насправді може
стати поживою для віруючих. Євреї, які слухали, не розуміли правдивого
значення слів Господа: «Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня» (їв. 6, 54). Це воскресіння, життя вічне, починається вже у цьому світі через євхаристійну поживу: «Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я - в ньому» (їв. 6, 56).
Зразок єдності християнина з Ісусом Христом це глибокий зв'язок єдності
у любові, який вічно існує між Отцем і його Єдинородним Сином: «Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той, хто споживає мене, житиме мною» (їв. 6, 57).

Євхаристія це таїнство сопричастя між віруючою людиною і Богом, а
також з ближнім. З цієї точки зору, святий апостол Павло стверджує: «Тому, що один хліб, - нас багато становить одне тіло, бо всі ми беремо участь у одному хлібі» (1 Кор. 10, 17).
Євхаристійна їжа має свою власну характеристику. В той час як ми
споживаємо матеріальну їжу, і вона стає частиною нашого тіла, нашої
енергії, навпаки, духовна пожива, євхаристія, перетворює нас у
прославлене тіло Господа Ісуса Христа і робить з багатьох одне тільки
тіло. В цій реальності формується єдність християн у нашій Церкві,
одній, святій, католицькій і апостольській.

Церква від самих своїх початків звершує таїнство Євхаристії. Не існує
Церкви без Євхаристії; Євхаристія є серцем Церкви, джерело і вершина її
життя. Протягом століть віра в реальну присутність Господа Ісуса
Христа, під видами хліба і вина, була об'єктом гарячих дискусій. Не
бракувало і людей, які сумнівалися. Один з них, Петро з Праги, став
інструментом Божого Провидіння для заснування свята Божого Тіла. 1263
року він відбував паломництво з Праги до Риму зупинився у Церкві Святої
Христини у Болсені. Відправляючи Євхаристійну Літургію і мав сумніви
щодо реальної присутності Господа у таїнстві Євхаристії. Після освячення
побачив, що остія кровоточила. Сліди крові зібрані у корпоралі, який до
сьогоднішнього дня зберігається і якому поклоняються у прекрасній
Катедрі в місті Орвієто, в Італії, яка була споруджена спеціально для
того, щоб пам'ятати про це євхаристійне чудо. Згодом, Папа Урбан VI, в
1264 році започаткував свято Божого Тіла, яке поширилося по всьому
світі.

Дорогі брати і сестри, в кожній Святій Месі ми служимо таїнство
реальної присутності прославленого Господа під двома видами хліба і
вина. Під час кожного Євхаристійного богослужіння священик від імені
Господа Ісуса повторює «це є моє тіло», «це є моя кров», «робіть це на
мій спомин». Церква служить це велике таїнство у надзвичайний спосіб
перш за все під час урочистого свята Тіла і Крові Господа нашого Ісуса
Христа. Крім Євхаристійного богослужіння, вірні адорують Святе Таїнство у
церкві і під час процесії дорогами їхніх міст і сіл.

З цієї нагоди у переддень великого свята Тіла і Крові Господнього,
повні вдячності, згадуємо незабутні євхаристійні богослужіння 2001 року,
на іподромі у Львові, які очолював Блаженний Йоан Павло II. З цієї
нагоди Єпископ Риму беатифікував ЗО Слуг Божих вашої землі. Між ними,
почесне місце мали Монсеньйор Йозеф Більчевський, Архієпископ Львівський
і Зиґмунд Гораздовський, священик Львівської Архідієцезії, засновник
Згромадження Сестер Святого Йосифа. Це була надзвичайна подія, про яку з
радістю згадуємо сьогодні 10 річницю. Переживаємо у вірі послання
улюбленого Папи, як також і його жести. З хвилюванням пригадуємо його
молитву у цій прекрасній Катедрі символі Церкви латинської Традиції у
Львові.

Святіший Отець Бенедикт XVI канонізував двох вищезгаданих блаженних,
Монсеньйора Йозефа Більчевського і Зиґмунда Гораздовського, 23 жовтня
2005 року, під час XI Загальної Асамблеї Синоду Єпископів, яка мала
місце у Римі, на тему Євхаристія, джерело і вершина місії Церкви.
Монсеньйор Білчевський і священик Гораздовський були канонізовані разом з
іншими З блаженними, які в особливий спосіб відзначилися євхаристійною
набожністю: священики Гаетано Катанозо і Альберто Хуртадо Кручага, і
монах капуцин Феліче да Нікосія.

Приклад цих святих пригадує нам те, що всі ми покликані до святості,
кожен у власному стані життя, яке йому властиве. Необхідний засіб до
осягнення цього ідеалу є Євхаристія. Це підкреслив добре Святіший Отець
Бенедикт XVI у Апостольському Післясинодальному Повчанні Sacramentum Caritatis, запрошуючи всіх християн переживати євхаристійне існування: «Заохочую
всіх мирян, особливо родини, постійно знаходити у Таїнстві любові
Христа енергію для перетворення власного життя у справжній знак
присутності Воскреслого Господа. Прошу всіх богопосвячених осіб показати
власним євхаристійним існуванням блиск і красу повної відданості
Господу» (8С 94).

Євхаристійне існування християнина має два основні виміри: єдність і милосердя.
Християнин, який живиться євхаристією переживає єдність у своїй родині,
парафії, робочому середовищі і у суспільстві. Він, потім, стає
ініціатором милосердя з усіма ближніми, перш за все з бідними, як в
духовному так і матеріальному значенні.

Дорогі, вимолюймо в Господа Ісуса Христа хліба, який зійшов з неба,
щоб наше життя стало євхаристійним існуванням на славу Божу і для добра
Церкви паломниці в українському суспільстві.

Доручімо здійснення цих побажань заступництву святих Йозефа
Більчевського і Зигмунда Гораздовського, і в особливий спосіб, Пречистої
Діви Марії, Жінки Євхаристії, незамінного зразка життя у любові і
єдності. Амінь.

Львів, 25 червня 2011 року

Фото: Данута ГРЕЩУК