Роздуми над Словом Божим на суботу XVII Звичайного тижня, рік ІІ

Перед нашими очима історії двох пророків: Єремія та Йоан Хреститель. Перший цього разу уникне смерті, а суд став для нього нагодою ще раз проголошувати Боже слово і свідчити про Нього. Другий не уникнув смерті, промовляючи навіть своїм відходом із цього світу. Божа людина говорить завжди і всім — чи то життям, чи то смертю. І життя, і його завершення стають промовистими знаками віри. А обидві розповіді вказують нам сьогодні приклад відваги йти за тим, що Боже, аж до кінця. То не царі керують історією, не сильні цього світу, а Бог. Хто заради Божої правди й справедливості віддасть життя, то його не втратить у вічності. Примхи царя можуть приносити смерть і біль, але голос пророка лунає далі, і як привид із минулого з’являється перед очима тирана, коли чує про Ісуса та Його проповідування. Голос Бога має звучати, навіть у пустелі.

Господи, дай мені відвагу бути Твоїм свідком у світі, не зважаючи на труднощі, з якими можу зустрітися, бо Твоя сила перемагає будь-яке зло та смерть!