Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди (Лк 1, 39)…
Подорож Марії до Єлизавети описана в Євангелії від Луки, як подорож в гору. Якщо хтось йде в гору, це означає, що до цього часу та людина була на низині. Така біблійна низина є образом покори. Мешкання Марії знаходилося не в горах гордості, а в низинах послуху і смирення.
Цей маленький вірш показує також іншу дуже важливу правду – кожен, хто спішить (Марія не просто пішла в гірську околицю, а пішла «швидко») служити своєму ближньому, йде вгору. Смирення і служіння – крила, які піднімають мене і тебе в гору. Бог не боїться довіряти найбільші свої скарби смиренним людям, бо знає, що вони жодної заслуги собі не припишуть і не скористаються для власної слави з отриманих дарів, але все будуть чинити на славу Божу. Не дарма Ісус поставив перед своїми учнями мале дитя і сказав, що саме до таких належить Царство Небесне (Мт 18). Як смиренною мусіла бути Марія, коли Отець не побоявся їй довірити свого Сина?! Смирення Марії найбільше принижує гордість сатани.
Кожна людина має характер, який в меншій чи більшій мірі віддзеркалює характери її матері та батька. Син Божий є об’явленням характеру батька. Ісус говорить дуже виразно: Хто мене бачить, Отця бачить. Але не залишилося без сліду, характеристичні риси Матері нашого Спасителя. Ісус так говорить про себе:
Я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим…
Слово, яке тут вжито (тапейнос те кардіа – сумирний серцем) вжито ще в одному тексті, який відноситься до Марії:
бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди (Лк 1, 48)… Скинув могутніх з престолів, підняв угору смиренних (Лк 1, 52)…
Такою смиренною була Марія, що Ісус носить в собі її риси характеру. Можна сказати, що в цьому Він вдався в свою Маму. Ісус дав нам право називати Марію своєю Матір’ю, тому просімо в Неї благодать носити в собі ті риси характеру, до яких сам Господь признається.
Нехай смирення серця буде найкращим приготуванням на прихід Спасителя в особі малого Дитяти з Віфлиєму!
о. Роман Лаба OSPPE
|
