Роздуми над Словом Божим на вівторок V Великоднього тижня, рік ІІ

Мир у єврейському сенсі — це не просте побажання, а сума всіх месіанських благодатей: повноти життя і здоров’я, радості й досконалості, остаточної єдності між Богом та Його народом.

Мир, який Ісус залишає у спадок своїм учням, — справжній, істинний, не такий, як у світі, бо це внутрішній спокій, у якому Він перебуває, незважаючи на  тривогу і тяжкість години, що наближається. Це спокій є наслідком його повної згідності з волею Отця.

Ісус наполягає на даруванні миру, бо знає, що учні потребують відкрити цей мир у грядущих страстях, як і в різних життєвих випробуваннях. Цей мир має бути силою в подоланні всіх перешкод, а впевненість у перемозі вкорінена в перемозі Христа.

До дару миру Ісус додає заклик до радості. Хоч би як сумно було з огляду на близькі страждання, та це шлях до більшого блага. Саме тому учні повинні зберегти мир і радість, бо повернення Ісуса до Отця — це повнота Його слави: "Я відходжу, і вернуся до вас. Якби ви любили Мене, то ви б тішилися, що Я йду до Отця, бо більший за Мене Отець."