Роздуми над Словом Божим на вівторок ХХІХ звичайного тижня, рік ІІ

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Хай будуть підперезані ваші стегна і хай горять ваші світильники. Тож будьте подібні до людей, які очікують свого пана, коли той повернеться з весілля; як прийде він і постукає, то відразу ж відчинять йому. Блаженні ті слуги, пан яких, прийшовши, застане їх на сторожі; запевняю вас, що підпережеться, посадить їх і, підійшовши, буде служити їм. І якщо прийде і в другу, і в третю сторожу, і знайде їх так само, то блаженні вони».

Ці Ісусові слова пролунали в період розквіту Римської імперії, а значить і розквіту рабства. На той час рабів не вважали за людей, а радше за річ: річ, яка вміє говорити. В цьому тексті двічі звучить звучить слово «блаженні» («макаріос» грецькою). Це слово означає найвищу міру щастя, блаженство. Про яке щастя людини, яка опинилася в рабстві і рахується за річ, яку господар може як завгодно використовувати і навіть убити, можна вести мову? Раб не може бути щасливий, а вже не говориться про блаженство.

Але Ісус говорить про надзвичайне щастя, можливе навіть для раба. Сьогодні дедалі більше громадян знаходять дедалі менше приводів для щастя: війна, смерті, криза, безгрошів’я, розчарування, цинізм… Яке тут щастя? Як тут радіти? Але якщо Ісус обіцяє блаженство навіть рабам, то, для нас, вільних, щастя і блаженство доступні, годі сумніватися. Як його досягти? Дочекатися Господаря, який, можливо, прийде вночі. Якщо вночі Його дочекаємося, то будемо удвічі щасливішими.

Книга Одкровень говорить про Ісуса, який стоїть і стукає у двері: якщо я відчиню, матиму вечерю з Ним. Цей текст перегукується з сьогоднішнім євангельським фрагментом, де також Бог стукає в двері. Можливо, цей стукіт, як і в книзі Одкровень, пов’язаний із моїм прийняттям Господа в серці. Інший фрагмент, із Нагірної проповіді Ісуса Христа, говорить про таємну кімнату — про особисту молитву.

Давайте все це пов’яжемо. В нашому сьогоднішньому Євангелії Господь обіцяє тим слугам, які дочекаються Його вночі, тобто у часі спокус, слабкості, панування зла навкруги, — що Сам буде прислуговувати їм, тобто вони фактично перестануть бути рабами. Як можна бути рабом, якщо твій Господар прислуговує тобі? Ми перестаємо бути рабами гріха, та й навіть рабами Бога, які виконують все з обов’язку, тоді, коли дочекаємося Христа, відчинимо Йому двері нашого серця, особистої молитви, впустимо Його всередину.

Це звільнить нас і зробить щасливими.