Роздуми над Словом Божим на понеділок XIV Звичайного тижня, рік ІІ

Не буває життя без проблем. З одного боку, проблеми нам потрібні: вони нас гартують, вчать, завдяки ним людина набуває життєвого досвіду і стає мудрішою. З іншого боку, існує дуже серйозна небезпека: коли проблем забагато, а людина вже втомлена чи не дістає належної підтримки, — вона може опустити руки і піддатися відчаю. Відчай — це хвороба, яка внутрішньо паралізує людину, не дозволяючи їй знайти вихід із ситуації, навіть якщо він поруч.

Сьогоднішнє Євангеліє ставить нам перед очима приклад жінки, яка дванадцять років не втрачала надії на зцілення, аж врешті його отримала. Також і батько дитини: повірив усупереч надії і врятував своє дитя.

Також і сам Ісус заохочує нас приходити до Нього з усіма проблемами, навіть із безнадійними. Адже й Він переживає, коли людина знаходиться в скруті. Тут пригадується момент з Євангелія від Йоана, де біля хворої людини апостоли Його запитали: «Хто згрішив, він чи його батьки?» Ісус відповідає досить радикально на це псевдорелігійне запитання: «Ніхто не згрішив. Це сталося, щоб об’явилася Слава Божа».

Варто і нам ніколи не піддаватись відчаю і не перейматись думкою, хто де згрішив, лише шукати найкращого можливого виходу, щоб об’явилась слава Божа.