Роздуми над Словом Божим на понеділок ІІІ Великоднього тижня

Відколи Христос воскрес, світ стоїть на нових принципах. Раніше люди могли тільки старатися підтримувати своє життя на світі, скільки це було можливо, але потім на них усе одно чекала неминуча смерть. Їжа служила тільки цьому тимчасовому земному життю. Відколи Христос воскрес тілесно, кожна людина може споживати нову їжу: Тіло Христа воскреслого, вічно живого. Коли людина споживає це Тіло, то стає його часткою, і живе разом із Христом. А Христос уже не вмирає. Тому смерть тілесна перестала бути кінцем життя. Для мучеників, які добровільно прийняли смерть, як прийняв її Христос, тілесна смерть не становить кінця життя, вона є тільки визволенням, закінченням земних мук і терзань.

Віра у воскресіння Христа є, як каже Господь Ісус, виконанням діла Божого. Віра не є тільки переконаністю, вона є ділом, активністю цілого життя християнина. Насамперед віра є ступання слідом за Христом. Він помер на хресті й воскрес. Отже, віра у воскресіння вимагає насамперед смерті з Христом, аби з Ним постати до життя. Це смерть для гріха, для егоїзму, для мислення тільки про власні інтереси. Це початок життя жертовного, яке можна прирівняти до мучеництва.

Коли ми беремо до уст частку Тіла Христового у Святому Причасті, пам’ятаймо про те, що споживаємо Божий дар, який має нас самих перетворити на живий дар для людей. Тих людей, до яких Христос нас посилає, так само, як Його послав Отець Небесний.