Нудьга на Месі? Там немає нічого цікавого? Каталіна Рівас отримала благодать бачити Святу Месу з невидимого для людських очей боку. Болівійська стигматичка та її досвід можуть допомогти вам по-новому подивитися на Євхаристію.

— Це сталося у день Благовіщення, 25 березня, коли у Кафедральному соборі відбувалася урочиста Свята Меса. Ми посповідалися ще напередодні увечері. Я виходила з дому, знервована розмовою зі своєю помічницею, бо запізнювалася на Месу. По дорозі до храму ледь не потрапила під автобус, так поспішала. Прийшла на Месу, коли всі вже були в храмі. Коли вбігала всередину, Мати Божа сказала мені: «Будь уважна! Сьогодні день навчання для тебе, і все, що ти побачиш і почуєш, будеш розповідати світові».

Коли архиєпископ зі священиками розпочинали процесію, я почула спів прекрасних голосів. Звук то наближався, то віддалявся, як повів вітру. Музика прикувала мою увагу, тож я стала приглядатися. Але той хор, який я бачила, не складався з такої великої кількості голосів. Я була здивована. Єпископ розпочав Месу з «Отче наш» і Акту покаяння, а Матір Божа сказала: «Проси Господа, щоби простив усі твої гріхи і занедбання,. За все жалій від усього серця. Я подумала: «Але ж я сповідалася увечері, не маю гріхів». А Марія сказала: « Нагадаю тобі кілька моментів. Коли ти йшла сюди, твоя помічниця просила про щось, а ти їй негарно відповіла. Не було там ані любові, ані терпеливості. Такі гріхи ображають Бога. Коли ти йшла сюди, то була знервована. Автобус перетнув твою дорогу, ти роздратувалася і накричала на бідного водія. Це погано. На Месу ти вбігла в останню хвилину, коли та вже розпочиналася. Потрібно приходити раніше, щоби приготуватися; просити Святого Духа, щоб у цю святу мить проникав у вас, щоби ви могли залишити зовні всі думки, суперечки, все, що може відволікти від зосередження, вивести з цього необхідного для зустрічі з Богом стану і пережиття, яким є Свята Меса, це Диво над Дивами». Я секунду подумала і сказала: «Більше нічого не кажи». Цього вистачило, Мати Божа показала мені, що я згрішила тричі.

Я  попросила у Господа пробаченння не тільки за той день, але за всі ті випадки, коли запізнювалася на Месу, приходила в поганому настрої, залишалася часткою світу, не навернена. Тоді я старалася приходити пізно, вже після проповіді. Це дуже погано, а так живуть зараз багато католиків. Вочевидь, я не усвідомлювала, що втрачала. В таких випадках Свята Меса втрачає цінність, бо ми не приготовлені, щоби просити пробачення з усього серця, щиро жаліти за всі свої гріхи, вчинені після останньої сповіді.

Священик далі правив Службу. Це був святковий день, і в храмі зазвучало «Слава во вишніх Богу…» Коли ми почали співати цей гімн, я заплющила очі й побачила себе в іншому місці, перед троном, який складався з трьох місць, але був одним цілим. Я нікого не бачила, бо трон потопав у світлі. Подумала, що стою в присутності Господній, у присутності Бога. Розпочалася молитва: «Прославляємо Тебе, благословляємо Тебе». Спів був прекрасний. «Подяку Тобі складаємо, Царю Небесний». Я вкладала в це всю себе, розуміючи, яка це честь — скеровувати цей гімн до Бога, що ми зазвичай робимо так недбало. «Помилуй нас, котрий береш гріхи світу, вислухай нас, помилуй нас». Це була найпрекрасніша «Gloria», яку я коли-небудь в житті співала і чула.

Перед Літургією Слова Мати Божа сказала: «Зараз слухай уважно. Все, що ти почуєш, повинно проникнути в твоє серце, бо Слово Боже приходить і не може повернутися безплідним. Але то ви повинні зробити так, щоби Слово, яке сьогодні почуєте, проникло в вас і могло принести плід. Отож, слухай уважно». Розпочалися читання, потім Євангеліє, проповідь єпископа… Я  дуже здивувалася тому, як одразу мій розум і серце відкрилися на це Слово. Уперше в житті моє серце хотіло вбирати все і зберегти так, щоби принести плід. Тоді я знову перепросила Бога за всі Служби Божі, на які прибігала після Євангелія або після проповіді, за все, що згаяла в житті і що людство втрачає через нерозуміння сутності Святої Меси та Слова Божого.

Зрозуміла тоді, що Меса є повнотою, бо включає не тільки євхаристійну частину. В ній є живий Бог, але Він також є і в своєму Слові. Багато сект проголошують Боже Слово і роблять це чудово, виголошують прекрасні проповіді, але не мають Христа в Євхаристії. Єдине місце, де можна знайти Ісуса в усій повноті, — це Свята Меса.

Після проповіді настав, напевно, найпрекрасніший момент у Святій Месі — принесення дарів. Тоді Матір Божа сказала мені: «Спостерігай». Я побачила, як із боку кожної людини ніби виходила друга постать, так, ніби вони розділялися, роздвоювалися. Ці постаті були прекрасні, молоді, з сяючими обличчями, вони були вбрані у блискучі білі туніки, підперезані в талії. Вони виходили і від чоловіків, і від жінок. Потім почали рухатися до середини храму, в напрямку вівтаря, але не йшли, а пливли над землею. Їхні стопи не торкалися підлоги. Мати Божа сказала: «Це Янголи-охоронці всіх, тут присутніх. У момент принесення дарів вони йдуть до вівтаря і несуть до нього дари людей». Це було прекрасно! Перші янголи були радісними й несли золоті патени, які сяяли, ніби на них лежали коштовності. Матір Божа сказала, що у цих янголів багато речей для пожертвування від людей, які свідомо беруть участь у Святі й Месі й багато жертвують від себе Господу. Віддають Йому себе самих, свою працю, страждання, радощі, печалі, турботи за інших і за цілий світ. Потім підійшли інші янголи, зі смутними обличчями. Вони тримали в руках патени, але ті були порожні й не блищали. Мати Божа пояснила, що це янголи людей, які прийшли з обов’язку, не переживають Святу Месу і нічого не жертвують; вони слухають без розуміння, коли і що мають переживати. Нічого не розуміють, а це час прохань до Господа. Потім підійшли янголи з порожніми опущеними руками. Дуже сумні, з опущеними головами, вони підходили до вівтаря. Янголи, що мали дари, клали їх на вівтар і зникали. Дарів дедалі більшало; інші янголи підходили й відразу зникали. Я була вражена і здивована. Мати Божа сказала: «Це мить прохання. Просіть більше. Моліться у власних намірах, за своїх сусідів, сім’ї, за мир на світі, молодь, старших і помираючих, а насамперед, за Церкву, Святішого Отця і богопосвячених осіб. Це також момент жертвування. Жертвуйте себе, щоби Бог виконав у вас свою досконалу волю. Жертвуйте себе, як душі, що прагнуть відшкодувати Отцю». Тоді я зрозуміла, який важливий цей момент приношення дарів, момент жертвування, що його потрібно поєднати з любов’ю до Бога. Відтоді я молюся словами: «Господи, віддаю Тобі себе, те, ким я є, що маю, мої невеликі можливості… Все складаю у Твої долоні, на Твій вівтар, поєднане з нескінченою любов’ю, яку Ти маєш до мене». Бо любов Бога безкінечна, і немає для нас більшої нагороди, крім Страждань Ісуса, якими нас викуплено, і Його смерті на Хресті. Знаю, що така жертва приємна Богу; це єдине, що ми можемо Йому дати. Мати Божа сказала: «Не маєте що пожертвувати, крім Любові Отця і Страждань Сина; але жертвуйте самих себе». Я перепросила Його за всі моменти, прожиті несвідомо і бездумно.

Ми не розуміємо, що зараз робить священик. Трохи вчить нас катехизму, трохи дає церковного приготування до Першого Причастя, але ми не входимо в цю Таємницю, не вникаємо в науку Церкви.

Почалося приготування до Консекрації. І коли ми стали співати «Свят, свят, свят…», раптом зникла стіна за спиною єпископа разом із вівтарем. Тільки видно було потужне світло від Дарохранительниці, а праворуч від священика весь простір заповнювали безліч постатей. Це були святі, всі в туніках різних кольорів — багато було в білому, також багато у світлих, пастельних барвах, дуже м’яких. І всі на вигляд були одного віку. Їхні обличчя світилися. А зліва від єпископа весь кут заповнили безліч янголів: високі, низькі, херувими, амури, велетні — безліч. Коли ми співали «Свят, свят…», усі впали на землю, навколішки. Янголи лежали долілиць, і тоді я побачила Божу Матір. Вона стояла за крок від єпископа, за його спиною. Була прекрасна і зосереджена, вдивлялася в щось… Мати Божа стояла навколішках, але над землею, зі складеними долонями,   спостерігала за кожним жестом єпископа. Сказала: «Найповніше я присутня на Месі; завжди мене тут знайдете. Ви їздите до санктуаріїв, до місць об’явлень, і в цьому немає нічого поганого; це добре, бо там, де я об’являюсь, на вас чекає багато благодатей. Але на Святій Месі завжди мене знайдете, і об’являюсь я тут найдовше біля підніжжя Дарохранительниці. Там знайдете мене у вічному поклонінні».

Священик промовив слова консекрації. Панувала темрява, тільки вівтар світився. Коли єпископ розпочав Консекрацію, я побачила, що він почав рости. Обличчя я не бачила, воно потопало у світлі. Але тіло змінювалося. Коли він узяв до рук Гостію, щоб її піднести, я побачила на його долонях загоєні рани Ісуса, сліди від них. Це був єпископ, але одночасно це був Ісус. Тоді я усвідомила, що це Він відправляв Святу Месу. Коли почалося піднесення Гостії, вона стала рости. Ісус відправляв Месу, але одночасно Він був у Гостії, там було Його обличчя. Воно дивилося на нас, усіх присутніх. Гостія стала великою, грандіозною, так що всі могли бачити обличчя Ісуса, яке дивилося на нас. Коли священик опустив Гостію, я впала на землю, як і всі, не розуміючи, що сталося. Враження було дуже сильним.

Раптом я ніби опинилася в іншому місці. Єпископ почав промовляти слова консекрації Крові Господньої. І тоді заблищали промені, схожі на блискавки за сильної бурі. Я побачила Ісуса вгорі, над єпископом. Було видно Його тіло на Хресті, який підтримували чиїсь долоні. Вони також тримали пробиті долоні Ісуса. Він був побитий, Його лице було зранене, стікав кров’ю. В цей момент єпископ підняв келих. Я подумала, що вся кров витече з Тіла Господа на обрус, бо сильно кровило з боку, і все заплямує. Але жодна крапля не впала, все було в келиху. Від Хреста відірвалося маленьке світло, але не голуб, а як світлячок, ніби колібрі зі світла, який облетів весь храм і сів на лівому плечі єпископа. Я зрозуміла, що це Пресвята Трійця, присутня в Євхаристії. Отець із болем підтримує Сина в присутності Святого Духа. Мати Божа сказала: «Будь уважна, бо в цей момент уся спільнота, всі присутні переносяться на Голгофу. Всі ми присутні в моменті смерті Ісуса. Переживаємо цю таємницю, несвідомі, де ми знаходимося. Це диво. Не Ісус переноситься на Месу, а Меса відбувається в момент Його смерті разом з нами. Це було шокуюче переживання, дуже сильне, прекрасне. Коли єпископ закінчив Консекрацію і опустив Гостію, я почувалася так, ніби в мене влучила блискавка: була стривожена і схвильована. Мати Божа сказала: «Дивися уважно: маєш іти і розповісти про це людям, щоби знали, яку Таємницю тут переживають. Ви не можете бачити Ісуса, але Він вас бачить, — отож переживайте це свідомо.

Після Консекрації настав момент знаку миру, який усі повинні передати один одному. За мить перед «Отче наш» і знаком миру промовив до мене Господь: «Уважайте, що робите, бо хочете ставити умови Божому пробаченню. Не вмієте пробачати, підживлюєте рани, кажете: “Пробачаю, але не забуду”. Тільки говорите: “Прости нам гріхи наші, як і ми відпускаємо”, — але самі не хочете пробачати. Очистьте серця перед “Отче наш”, моліться, свідомі своїх слів, тому що ця молитва сильніша за екзорцизм, — сказав Господь, — бо ви просите Отця, щоби визволив вас від Злого. Просите Його про звичайний матеріальний хліб, про все, чого потребуєте: одяг, гроші на квартиру, сплату боргів, абсолютно все. Це хліб матеріальний. Але також просіть про хліб духовний. Моліться і просіть, щоб не забракло вам Євхаристійного Хліба. Просіть, щоб Господь звільнив вас від усякого зла і злих людей».

На закінчення «Отче наш», після слів «визволи нас від лукавого», я додаю: «І від усіх злих». Тих, ззовні, які можуть нам шкодити, і насамперед усіх тих внутрішніх, які можуть атакувати нашу душу. Під час знаку миру Господь сказав: «Перш ніж передаси братові знак миру, — подумай про всіх людей, які тебе скривдили, і про всіх, кого ти скривдила у своєму житті. Попроси Бога, щоби дав їм мир, і відчуй у серці, що пробачаєш їм і бажаєш їм Божого миру. Якщо ця людина його достойна, то відчує мир; якщо ні — мир повернеться до твого серця. Але твоє серце не мусить бути з’єднаним з усіма, хто тебе скривдив». Відтоді я постійно пробачаю. Я зрозуміла, який важливий мир у серці, щоби могти хотіти цього миру для інших і самому відчувати його теплий дотик, коли Ісус нас обіймає. Я бачила це так: між людьми, які мали передати одне одному знак миру, блищало світло і з’являвся Ісус, але не біля кожного, тільки біля деяких. Світло огортало їх багато разів, поки я зрозуміла, що це Ісус нас обіймає, щоби передати свій мир. У цей момент потрібно мати чисте серце, здатне пробачити.

Після знаку миру почалося приготування до Причастя. Всі стали виходити з лавок, я теж. Тоді Господь сказав: «Зачекай хвилинку; хочу, щоб ти це побачила». Першими прийняли Причастя єпископ і священики, а Господь промовив: «Маєте молитися за священиків, коли вони приймають Причастя». Відізвалася також Мати Божа: «Повторюй: “Ісусе, Господи, дай їм Твій мир, Твою любов, допоможи їм, зціли їх, супроводжуй їх і вибав їх від злого”. Вони потребують молитви вірних, а ми, за невеликими винятками, не молимося за священиків». Я почула: «Ніколи не оцінюй, чи той, хто відправляє Месу, хороший чи поганий. Бо якщо хтось поганий, або грішить, то переді Мною буде відповідати. Ви їх не судіть, бо то Я відправляю Месу, Я, особисто. Якщо священик поганий — моліться, щоби змінився. Якщо помиляється, якщо різкий, має поганий характер — моліться, щоби він заспокоївся, щоби в ньому діяв Святий Дух. Але не судіть його. Моліться за нього». Я усвідомила, що дуже рідко молюся за священиків, а ще рідше тоді, коли вони потребують підтримки.

Я вже йшла до Причастя, коли Господь знову мене зупинив: «Зачекай, поглянь». Одна з жінок, яка посповідалася не вчора, а зранку перед Месою, стала в чергу, і коли священик подав їй гостію до вуст, то раптом її наскрізь через усе тіло пронизало світло, а потім поступово стало її огортати; вся вона була облита світлом. Ісус сказав: «Так стається, коли Мені подобається притуляти чисту душу, висповідану, очищену і бездоганну. Саме так ви повинні приступати до Причастя». Нове відкриття! Як важливо під час Меси і перед нею свідомо переживати акт покаяння і перепрошення за наші повсякденні гріхи. Акт покаяння стирає їх усі та готує нас до прийняття Ісуса. Це прекрасно.

Після Причастя я повернулася на місце й почала молитися, хотіла зосередитися на таїнстві. Тоді Ісус сказав: «Слухай». Жінка біля мене почала молитися. Не вголос, але Господь дозволив мені почути її молитву. Вона говорила: «Боже, допоможи, бо кінець місяця, а у мене немає грошей, щоб оплатити школу дітям, квартиру, машину. І ще допоможи мені, бо мій чоловік сильно п’є. Нехай, врешті-решт, перестане. Нехай сусідка, що мені докучає, нарешті виїде…» Прохання, прохання, прохання… Коли єпископ сказав: «Молімося», Ісус промовив: «Бачиш, вона жодного разу не сказала, що Мене любить, не подякувала за те, що Я зійшов до неї, щоби її підняти до Мого Неба зробити нас одним цілим. Жодного разу, тільки просила і просила, не хотіла зі Мною розмовляти. Я жебрак любові, жебраю вашої любові, прагну чути, що ви Мене любите, потребую вашої любові. Хочу єднатися з вами, хочу, щоб ви Мене любили. Не хочу, щоби були слухняними через страх, а тільки з любові». Мене це дуже зачепило.

Коли єпископ мав уділити благословення, знову заговорила Мати Божа: «Пильнуй, бо це може бути твоє останнє благословення з рук священика. Не знаєш, чи не трапиться з тобою якийсь смертельний випадок, коли вийдеш звідси. А ви робите недбало знак хреста і нездатні прийняти благословення як слід. Пам’ятайте, що священик уділяє його в Ім’я Пресвятої Трійці: Отця, Сина і Святого Духа; отож приймайте його достойно». Це теж було шокуюче. Як багато людей, і я теж, часто вибігають із храму без благословення. А скільки ми через це втрачаємо!

Коли я вже хотіла йти, Господь сказав: «Не йди, залишися ще на хвилинку. Не виходь із поспіхом з Меси. В цей момент Мені потрібно, щоби Мене вислухали, і для вас потрібно Мене вислухати. Я хочу розмовляти з вами. У вас усе заплановано. Ви плануєте свою відпустку, подорожі, чим будете займатися у вихідні, візити до знайомих або родичів. Аж у кінці раз на місяць кажете: «Відвідаємо сьогодні Ісуса, всією сім’єю». Розмовляйте в Моїй присутності, розповідайте. Я знаю все, але хочу бути частиною вашого життя. Ви дуже потребуєте, щоби Я був центром вашого життя». Потім додав: «Маєте вдома багато різних кімнат: для їжі, для її приготування, для спання. А де Моє місце у вашому домі? Іноді стоїть вівтарик, якийсь припалий пилом хрест або образ. А це ж Мій образ у вашому домі, чому ж там не збираєтеся, хоча би раз на день, щоби подякувати або попросити благословення? Це для вас важливо, а Я почуваюся центром вашого життя. Не ігноруйте Мене, бо самі себе кривдите».

Це був день великих емоцій і важливого навчання. Іноді я боюся, що невірна тому, що пережила, часто щось забуваю…

Розповім вам ще одне своє переживання на Святій Месі під час приношення дарів. Я була тоді у Сполучених Штатах, бачила, хоч і не дуже чітко, думаю, мого янгола. Бачила його зі спини, коли підходив до священика. Янгол тримав тацю, а на ній серце. Бридке, деформоване, пом’яте, місцями темне, місцями світле. Противне, нічого хорошого. Янгол ніс його до священика, а я молилася: «Боже, віддаю Тобі все, ким я є, що маю, і що можу, жертвую Тобі своє серце, життя, думки і сім’ю. Все, з’єднане з Твоєю безкінечною любов’ю до мене». З’єднане з Господніми Страстями, серце на таці швидко змінювало вигляд на краще. Таке гарне серце я вже могла пожертвувати Богу. «Самі можете жертвувати тільки гріх. Це ваша цінність. Подивіться на Мою цінність, на цінність Мого Батька, щоби ви могли Йому її представити».

За матеріалами: duszpasterstwo.pl  

Джерело: CREDO