У деяких календарях серед святих, чий спомин припадає на 3 серпня, бачимо св. Лідію. Ця перша жінка, яку охрестив св. Павло, прибувши до Європи, заслуговує на особливу шану. Дізнаємося про неї із Діянь Апостолів (див. Діян 16, 11-15).

  Хрещена Мати Європи

Отець Ґавор певною мірою був провидцем. Він, здається, перебачив, що в наші дні намагатимуться застосувати «invocatio Dei» (покликання на Бога) у преамбулі Конституції об’єднаної Європи: щоб існувала Європа духу, необхідно дбати про свою християнську спадщину. Саме він ще півстоліття тому назвав Лідію з Філіппів «хресною матір’ю Європи». Ким була Лідія? Вона приїхала з міста Тіатира, розташованого у Малій Азії, на території сучасної Туреччини. Як побожна єврейка, Лідія поклонялась єдиному істинному Богові. Про це розповідає Йосиф Флавій, додаючи, що у Тіатирі мешкали представники юдейської діаспори. Той факт, що вона брала участь у молитовній зустрічі над річкою у Філіппах, свідчить, що у місті не було достатньої кількості юдеїв-чоловіків (мінімум 10 осіб) для того, щоб заснувати свою синагогу. Лука звертає увагу на один важливий момент: Лідія не могла бути співзасновницею єврейської синагоги, тому стала першою в Європі християнкою, а саме у її домі почали відбуватися зустрічі першої християнської спільноти (див. Діян 16, 40).

Вільна жінка

Єврейські жінки у діаспорі брали участь у елліністичному відродженні й могли створювати свої релігійні громади для проведення молитовних зустрічей і літургій; про це читаємо у книзі Діянь Апостолів. Та, на відміну від чоловіків, синагог створювати вони не могли. Зауважмо, що Лідія відчувала обов’язок — імовірно, через дію Євангелія, — вчинити всупереч єврейським традиціям: вона не лише звернулася до Павла публічно, а й запросила його і тих, що були з ним, гостювати в її домі (див. Діян 16, 15). Бачимо тут, як Євангеліє звільняє жінок від колишніх заборон, надаючи їм нову роль, також і як засновниць нових християнських «домашніх Церков». Навіть зважаючи на те, що жінки в Македонії брали досить активну участь у громадському житті й за часів Александра Великого, нова роль Лідії у широких колах все одно могла сприйматися дивно. Щонайменше несподіваною стала б також функція Лідії і для кожного тодішнього єврея-чоловіка. Лідія, прийнявши Слово Боже від Павла, була ним хрещена: вона прийняла знак завіту нової релігії, щось, чого не мала в юдаїзмі (де обрізання жінок не практикувалося). Так, Лука в цій історії показує, що Євангеліє стосується всіх людей, незалежно від статі, релігійної приналежності чи соціального статусу. Ім’я Лідія означало, що особа походить з однойменного краю, тобто з лідійських земель. Лідія — це стародавня держава на заході Малої Азії зі столицею у місті Сардах. Завдяки опису в 16 розділі книги Діянь Апостолів ми точно знаємо ім’я цієї жінки. Стародавньої Лідії на той час уже не існувало, тому можемо з упевненістю твердити, що у древніх текстах йдеться саме про жінку на ім’я Лідія.

Бізнес-леді

Місто Тіатир існувало уже за часів Павла і було відоме як центр виготовлення фіолетової фарби. Читаємо у Діяннях Апостолів, що Лідію поєднувала з цим містом комерційна діяльність — вона «торгувала кармазином», продавала тканини фіолетового кольору. Це означає, що, швидше за все, Лідія була фінансово забезпеченою жінкою —— бізнес-леді, сказали б ми сьогодні. Тканина фіолетового (тоді ще називали королівського) кольору була предметом розкоші, й купити її могли тільки дуже багаті люди. Крім того, Лідія мала будинок, де крім неї жили ще працівники (раби) та гості. Гомер згадує в «Іліаді» (4.141-42) жінок, які були відомі завдяки виготовленню фіолетової фарби в Лідії; можливо, біблійна Лідія була далекою спадкоємицею тих жінок, успішних у згаданому ремеслі. Швидше за все, приїхала вона до Філіппів (міста, що було римською колонією), аби там продавати свій товар місцевим багатіям.

В гостях у Лідії

Дата спомину св. Лідії — 3 серпня — була довільно визначена Баронієм Цезарем, який 1584 року вписав ім’я Лідії до Римського мартирологу. 2002 року в Німеччині християни святкували День Біблії. У зв’язку з цим місцева католицька преса повідомляла, що 14 червня на честь першої християнки Європи відбувалося свято Лідії; все було організовано в грецькому стилі: одяг, посуд та інше: як 2000 років тому у Лідії в гостях, на згадку про подію, описану в 16 розділі Діянь Апостолів. Весь захід був присвячений тому, що показати її гостинність і справедливість. Чи не заслуговує ця свята європейка принаймні на якесь скромне включення до Святої Літургії поряд з іменами святої Терези Бенедикти від Хреста (Едити Штайн), святої Бригіди Шведської та святої Катерини Сієнської, яких св. Йоан Павло ІІ проголосив співпокровительками Європи?

За матеріалами: Wiara.pl Переклад: Юлія Чорна, СREDO
Джерело: CREDO