 9 жовтня (довільний спомин) Давним-давно, ще коли Париж звався Лютецією, до нього прийшли троє християн із проповіддю Доброї Новини, а їм відрубали голови на одному з тамтешніх пагорбів. Відтоді став той пагорб зватися Горою Мучеників – Мон(т) март(и)р. Звали їх Діонісій, Рустик і Елевтерій. Про їхнє мучеництво збереглася писемна згадка, датована 600-м роком. Саме ж мучеництво сталося ще у ІІІ ст. Згадує про цих мучеників і св.Григорій Турський (VІ ст.). Діонісій був єпископом, Рустик – пресвітером, Елевтерій – дияконом. Їх усіх, під проводом єпископа Діонісія, відправив на місію до Галлії папа Фабіан приблизно 250 року. Пройшли вони германські землі на Іспанію, а потім оселилися в Лютеції – поселенні кельтського племені паризіїв. Там вони стали проповідувати Євангеліє, і вочевидь дуже вдало, оскільки їхнього покарання зажадали кельтські священнослужителі. А покарання християнських проповідників відбулося так. Язичницькі священики подалися до римського губернатора тієї місцевості – бо ж римляни підкорили собі укріплене поселення кельтів на Сені, а відповідно, приєднали до імперії території племені. Римські правителі були язичниками, а справа охорони «ісконно римських» земель, приєднаних до імперії, була для них надзвичайно важлива, і всіляка проповідь, що противилася римським богам, була апріорі гідна засудження.
Християни, звісно, відмовилися перейти до визнавання інших богів. Християни, ті, що справжні, зазвичай дуже дивні люди: не приймають поклоніння місцевим богам, хоча й живуть у дуже різних краях із дуже різними… скажемо так, ментальностями. За відмову «стати нормальними і бути, як усі», і за наполегливу проповідь якогось Єдиного Бога, який не захищав інтереси держави, їх велено було стратити. Це сталося між 250 і 258-м роками. На місці їхньої страти уже в V ст. побудували церковцю; пізніше там постало абатство, що прийняло ім’я св.Діонісія (Сен-Дені). Там потім ховали всіх королів Франції. Святий Діонісій став покровителем не тільки Парижа, а й усієї Французької держави. Побожна легенда каже, що коли голова св.Діонісія, стята мечем, упала не землю, то його тіло підвелося і взяло цю голову в руки. Пройшовши таким чином крізь чималенький тлум, який зібрався подивитися на страту християн, єпископ віддав свою голову одній побожній жінці на ім’я Катулла, яка радо сховала цю реліквію у власному домі. Інший варіант легенди каже, що він пройшов зі своєю головою в руках до храму, де нарешті впав, а Катулла поховала його тіло.  Попри те, що легенда має «свідків, які все бачили», вона залишається легендою; зате Сен-Дені нерідко зображається у такому впізнаваному вигляді – з власною відрубаною головою в руках. До речі, саме з огляду на цю легенду та відповідні зображення, св.Діонісій вважається покровителем тих, хто страждає від болів у голові, та заступником від мігрені. Святий Діонісій входив у число т.зв. «Чотирнадцятьох святих помічників» – групи святих, особливим чином вшановуваних як заступники з часів Чорної чуми XIV ст. Після останньої реформи літургійного календаря саме поняття Чотирнадцяти заступників відійшло у небуття, але впродовж довгого часу Європа знала їх добре і близько.
9 жовтня СВ. ЙОАНА ЛЕОНАРДІ, ПРЕСВІТЕРА довільний спомин Св. Йоан Леонарді народився в Дьєчімо у Тосканії в 1541 році. Присвятивши себе духовному життю, він заснував конгрегацію Уставних Кліриків Матері Божої, яка ревною пастирською працею відновила духовне життя Лукки. Далі зайнявся вихованням кандидатів у місіонери. Його справа дала початок Інституту Розповсюдження Віри. Помер у Римі 9 жовтня 1609 року. Святий шукає Бога; також він шукає людину, щоб наблизити її до Бога. Йоан Леонарді (1541 – 1609) прагнув служити людям як фармацевт, але тоді він піклувався б лише про тіло. Продовжуючи пошуки, він вирішив стати священиком, щоб піклуватися також про людську душу. Він працював серед дітей, проголошував Христа в лікарнях та в’язницях, навчав місіонерів. Йоан Леонарді зібрав навколо себе братів, з яких виникла Конгрегація Кліриків Божої Матері. Багатьма способами він служив Господу, з довірою долаючи перешкоди, бо святий це той, хто не втомлюється шукати Бога. (Оремус).
|
