Св. Елесбаан († 523, спомин 27 жовтня).

У VI столітті, за часів Єпископа Римського Йоана I та імператора Юстина, ефіопи‑аксуміти, чиї володіння поширювалися з західного берега Червоного моря далеко вглиб континенту, були народом у повноті розквіту. Цар, який ними керував за імператора Юстина Старшого, звався Елесбаан (Elesbaan). Цей цар в усіх своїх діях не ставив жодної іншої мети, окрім як щастя своїх підданих і слава Божа.

Кілька авторів стверджують, що він був навернений з язичництва у християнство. Хоч би там як, його чесноти показали, наскільки щастить нації, коли у неї є володарі, які зуміли звільнитися від рабства пристрастей. Якщо Елесбаан і брав зброю, то виключно для того, щоб захищати справедливість, і заради цього він здобував перемоги.

Гомеріти (Homerites), серед яких було багато євреїв, жили на східному березі Червоного моря, у Ємені. Ними управляв у ті часи Дунаан (або Данаан), якого сирійці й араби іменують Дсуновою (Dsunowa). Це був єврей, який захопив владу. Ненависть, яку він відчував до християнства, робила його переслідувачем християн.

Він вигнав 526 р. Греганса, араба за походженням, архиєпископа Тафарського, митрополита тих земель. Він наказав стяти голову св. Аретасу, разом із чотирма іншими християнами, які відверто сповідували свою віру. Святий Аретас, також знаний як Харитин (Harith) або Харіц (Haritz), був правителем міста Награн — колишньої столиці Ємену. Він не тільки відмовився рятувати своє життя, стаючи відступником, а й переконав усіх інших християн залишатися відданими Господу. Його вивели з міста, привели на берег потоку, де й стратили 523 р. Його дружина Дума (або Реума), а також його дочки зазнали смерті з тієї ж причини. Їх поминають як мучеників разом із 340 іншими християнами, яких Дунаан засудив до смертної кари.

Імператор Юстин, якого переслідувані християни благали про захист, спонукав святого Елесбаана висунути війська в Аравію і покарати узурпатора. Принц підкорився справедливим бажанням імператора ; він напав на тирана і розбив його. Елесбан відновив християнство, повернув св. Грегенса і знову побудував церкву в Тафарі. Він посадив на трон Авраамія, дуже побожного християнина, який поодився згідно з повчаннямм св. Грегенса.

За даними Байє, святий Елесбаан із того походу не повернувся до свого краю та відрікся від престолу. Але в дипломатичній місії Нонна повідомляється, що він панував в Аксумі (Axuma), столиці Ефіопії, ще кілька років після війни.

Джерело: CREDO