22 жовтня (довільний спомин)

Про папу Йоана Павла ІІ (1920-2005) протягом останнього року говорилося багато, адже нарешті відбулася подія, на яку чекали мільйони католиків: офіційне проголошення святим того, хто ще за життя зажив такої слави в очах люду Божого. 16 жовтня Церква мала ще один привід згадати св. Йоана Павла ІІ: саме цього дня 36 років тому Кароля Войтилу було обрано 264-м понтифіком.

У посланні Mulieris dignitatem папа назвав ХХ століття «епохою жіночого генія». Однією з ключових проблем, якими протягом свого життя переймався Йоан Павло ІІ, була гідність жінки, її місце у світі та у житті Церкви. Можна було би дорікнути папі, що він нібито піддався впливам секулярного суспільства, захопленого ідеями фемінізму та жіночої рівноправності. Але корені такої небайдужості папи до «жіночого питання» лежать у зовсім іншій площині: насамперед у його особистій глибокій Марійній побожності.

Мати Кароля Войтили, Емілія, померла, коли хлопчикові було лише вісім років. Рано позбавлений материнської ласки, він через усе життя проніс у серці тугу за нею. Імовірно, саме передчасна смерть земної матері привела Кароля ще малим під особливу опіку Матері Небесної. Ставши єпископом, він додав до свого герба блакитний колір – символ Діви Марії – та першу літеру Її імені.

Сам Йоан Павло ІІ казав: «Шанування Божої Матері – це не лише форма побожності або благочестя; це – певна позиція, ставлення до жінки як такої». Він не поділяв радикальних ідей фемінізму: до кінця життя залишався вірним прихильником незмінності католицького вчення як у цьому питанні, так і в інших моральних та соціальних сферах. Але як людина мудра, Йоан Павло ІІ розумів, із чого народжуються такі рухи, і вважав їх реакцією на брак поваги, належної кожній жінці, у сучасному суспільстві. «В епоху, коли я виховувався, більше шанували й поважали жінку, особливо жінку-матір», – бідкався папа.

Йоана Павла ІІ часто називають папою-революціонером, який приніс у Церкву дух рівності між чоловіком та жінкою. Часто це використовують як інструмент для маніпуляцій у дискусіях щодо необхідності так званого «жіночого священства». Тому важливо розділяти поняття й усвідомлювати, що папі не йшлося про абсолютну рівність у всьому – адже чоловік і жінка, згідно з Божим задумом, різні за своєю природою і фізично, і психологічно. Йоан Павло ІІ натомість говорив про рівність гідності чоловіка і жінки та про особливе покликання кожної статі, про унікальну місію жінки у світі. У посланні до Всесвітнього дня миру 1995 року він закликав жінку бути свідком, посланницею й наставницею миру в стосунках між людьми й поколіннями, у сім’ї, у культурному, соціальному та політичному житті, насамперед у контексті воєн і конфліктів. А в «Листі до жінок» Святіший Отець подякував жінці – Матері, Дружині, Доньці, Робітниці та Черниці – за її місію у світі, засудивши всяку форму насильства щодо неї.