23 березня (обов’язковий спомин)

Турибій Альфонс із Монгровехо (1538-1606) знаний як захисник прав індіанців у Перу. Діставши під єпископську опіку велетенську, місійних розмірів дієцезію (достоту як перші священики на пострадянських теренах), він засновував школи, церкви, лікарні та семінарії. Щоб його пастирська діяльність серед індіанців була успішніша, він вивчив кілька місцевих діалектів. Разом зі св.Розою з Ліми св.Турибій – один із перших святих Нового Світу. Він провів 26 років у служінні Господу в Південній Америці.

Народився в Іспанії, освіту здобував у Вальядоліді, Самаланці та Коїмбрі. Навіть не думав про духовну кар’єру. Як знавця законів, король Філіп ІІ призначив його головним суддею церковного суду в Гранаді (1573). Коли для архидієцезії Ліми в Перу знадобився розумний і діяльний пастир, то король визнав Турибія цілком гідним кандидатом на єпископську кафедру, яка була по смерті Херонімо де Лойаса вже кілька років вакантною.

Виходячи з неординарності ситуації та позитивних рекомендацій короля Іспанії, Папа Григорій ХІІІ дав дозвіл висвятити цього мирянина «в прискореному режимі». Турибій 1579 року був висвячений, і прибув у Ліму 1581 року.

Головні проблеми, з якими святий зіткнувся на місці, – хабарництво в церковних структурах і призначення на посади непідготовленого кліру. Турибій забрався до організації «підвищення освіти» кліриків, а також молитовної праці; сам він також був людиною великої молитви та умертвлень. У Перу св.Турибій знайшов колоніалізм у його найгіршому прояві. Іспанці всіляко утискали корінне населення, при цьому маючи обов’язки катехизувати індіанців. Наслідки такого «виховання до християнства» були жалюгідні. Єпископ скерував усі свої сили як пастиря і юриста (а також жертвував свої страждання та умертвлення) на виправлення цього становища.

Він розпочав важку працю з відвідування парафій своєї дієцезії (450 тис. кв.км.), залишаючись по два-три дні в кожній місцині, де були християни, часто не маючи ані постелі, ані їжі, наражений на небезпеку загибелі від хижих звірів або тропічної лихоманки. Щоранку служив св.Месу, сповнений ревного волання до Бога. Велику допомогу надавав священикам-місіонерам.

Індіанці, хоч і вбогі, були дуже горді й не бажали приймати благодійності. Святий Турибій вирішив цю проблему, надаючи їм допомогу приховано й анонімно.

Єпископ Турибій помер у дорозі, продовжуючи пастирські візити по своїй дієцезії. Це сталося 23 березня – у Великий Четвер 1606 року. Він часто повторював, що час нам не належить, але ми будемо звітувати з того, на що його використали.

Беатифікований 1679 року Папою Інокентієм ХІ, канонізований 1726 року Бенедиктом ХІІІ. Покровитель Перу, а також єпископів Латинської Америки.

Джерело: CREDO