Роздуми до Слова Божого на п’ятницю XXVІI звичайного тижня, рік І

Лк 11, 15-26

«Коли ж я Божим перстом виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Боже Царство» (Лк 11, 20).

В цьому уривку Господь вказує на Царство Боже як на стан, вільний від диявола і його дій.

Дуже прикро слухати, як деякі вірні нарікають, звинувачуючи Бога у своїх стражданнях словами на кшталт: «навіщо Бог послав мені таке страждання», «таке горе». Є в цих словах як туга за вічним щастям, так і нерозуміння того, що то не Господь є причиною страждання, горя, зла і смерті в нашому житті, а диявол і демони — бо це саме їхнє царство.

Гріх, який ми залишаємо у своєму серці, стає територією диявола в нашій душі. Ми належимо до царства диявола, якщо миримося з гріхом у своєму житті, і навпаки: якщо протиставляємося гріху, приймаючи Христа до свого серця, то належимо до Царства Божого. Не можна в цій боротьбі посісти нейтральну позицію.

Коли Ісус Христос каже: «Коли ж я Божим перстом виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Боже Царство», — Він говорить про Святого Духа (вислів «перст Божий» означає в Біблії Святого Духа). Ми не можемо самі звільнитися від гріха у своєму серці, це може зробити тільки Святий Дух. Присутність Святого Духа у нашому серці іншими словами зветься станом освячуючої благодаті. Тому нам також потрібно чувати над тим, щоби завжди бути слухняним Його натхненням. Коли душа перебуває у стані освячуючої благодаті, тоді серце людини вже зараз належить до Божого Царства, Царства «праведності, миру і радості у Святому Дусі» (пор. Рим 14, 17).