ПИТАННЯ: Чи може гомосексуаліст стати священиком?
ВІДПОВІДЬ: Коли ми говоримо про гомосексуалізм, необхідно розрізняти між гомосексуальною схильністю і практикою. Якщо людина має тільки таку схильність, але не практикує відносини з особами своєї статі, не порушуючи морального закону, то це не можна назвати непереборною проблемою, навіть коли мова йде про покликання до священства або до посвяченого життя. Згідно з деякими авторама, деякі святі також мали такі нахили, але практикували найвищу ступінь цнотливості, що і привело їх до святості. Ніяка сексуальна орієнтація не звільняє християнина від вимоги дотримання цнотливості.
Але якщо ми стикаємося з прийомом до семінарії юнака, що має сильні гомосексуальні тенденції, необхідна особлива розсудливість. Такий кандидат повинен довести свою доброчесність, оскільки існує ризик, що в своєму служінні він зіткнеться зі спокусами, проти яких не зможе встояти. І потім, коли віруючі, і особливо підлітки, ставлять на священика подібний ярлик, то все служіння пресвітера стає предметом упереджень.
Згідно науки Католицької Церкви, гомосексуалізм в значенні «статевий потяг до осіб тієї ж статі» сам по собі не є гріхом, але моральним безладом, тобто може бути спонуканням до невпорядкованого використання сексуальності. Якщо людина кульгає, вона в цьому не винна. Але така особливість призводить до того, що вона зашпортується частіше від інших.
Якщо ж юнак вступає в статеві стосунки з людьми своєї статі, то йому буде категорично відмовлено в прийомі до семінарії
За матеріалами: Радіо Ватикан
"КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ"
|
