Роздуми над Словом Божим на понеділок VI звичайного тижня, рік І

Тоді вийшли фарисеї й завели з Ним суперечку — вимагали від нього знаку з неба, ставивши його на пробу. Зідхнув же Він з усього свого духу та й каже: Чого бо це поріддя домагається знаку? Істинно кажу вам: Не дасться отому поріддю знаку! І покинувши їх, знову сів у човен і поплив на той бік.

«Тоді вийшли фарисеї й завели з Ним суперечку…» Чому фарисеї так часто сперечалися з Ісусом, а одночасно Його не слухали й не приймали Його слів? Метою цих запитань і сперечань було не пізнання правди, а радше бажання впіймати Ісуса на слові, випробувати Його й довести Його неправоту. Чому? Так буває з людиною, яка знає, що вона сама не права, а продовжує сперечатися, кричати й не хоче слухати жодних логічних доказів, аби лиш не визнати своєї помилки й безсилля. Якби вони врешті послухали Ісуса, їм довелося б визнати, що вони не знають і не розуміють багатьох речей. А це могло б підірвати їхні авторитет, значимість, навіть відносини з Богом. Вони вважали себе мудрими, але їхня мудрість зникала, як роса на сонці, перед словами Ісуса. А Його слухати вони не хотіли. 

Просили знаку, бо «вони гадали, що небесного знаку Він не в змозі вчинити» (Теофілакт Болгарський, Толкування на Євангеліє від Марка). А «хто потребує знаків?» — запитує Йоан Золотоустий, і відповідає: 

«Якого ж знаку просили вони з неба: зупинки сонця? приборкання місяця? виклику грому? зміни повітря чи ще чогось подібного? … Якщо вони говорили про знаки, які були за часів фараона, то в ті часи треба було визволитися від ворога, тому знаки мали місце зі зрозумілих причин. Той же, Хто прийшов до друзів, не потребує таких знаків» (Йоан Золотоустий, Гомілії на Євангеліє від Матея). 

Як часто я вірю Богові на слово? І чи взагалі я вірю Божим словам? Коли віритиму Йому, Він чинитиме знаки в моєму житті: дасть пізнати Його присутність, що Він поруч, що Він Той, Хто Є!