Роздуми над Словом Божим на XXV звичайну неділю, рік А

Чи твоє око лукаве через те, що я добрий? Так останні будуть першими, а перші — останніми.

Це притча про заздрість, справедливість, дивний порядок Небесного Царства, про благодать… Неможливо перерахувати усіх думок, сенсів та можливостей для інтерпретації цієї притчі.

Ісус розказує притчу відразу після того, як відходить засмучений багатий юнак, а апостоли вже пересварились, бо не могли вирішити, хто з них буде першим у Божому Царстві (пор. Мт 19, 27-30). Ця притча звучить дивно і «несправедливо», але з огляду на вказаний контекст набуває зовсім інших, педагогічних сенсів.

Хоч я хотів би запропонувати вам зовсім іншу можливість для інтерпретації.

Господь рано-вранці виходить найняти робітників. Вони стоять на ринку, очікуючи, поки хтось їм запропонує працю. Якщо ніхто до них не підійде, вони не зароблять динарія, який би мав забезпечити їхнє життя та життя їхній родині.

Чи пробували ви подивитися на своє навернення, воцерковлення саме з такогопогляду: не вас довго запрошували і ви насамкінець погодилися прийти до священика, до Церкви. — Ні. Ви стояли на ринку, чекали, щоби вас хоч хтось придбав. Ви виглядали когось у надії продатися. Ви стояли, іще не жебрак, але вже людина, дуже і дуже залежна від господаря. Чи сподобаєтесь ви йому, чи гляне на вас його око, коли Він вибиратиме робітників? І прийшов Він, Господь. Тепер Ви спокійні, вже напевно, ви заробите свій динарій. 

Чи пробували подивитися на своє життя під таким кутом?

Якщо продовжимо, то побачимо цікаву картину з тими, які залишилися, тобто не пішли працювати у винограднику. Парафразуємо: це ті люди, які вважають, що вони переконані атеїсти, або «Бог у їхньому серці, а значить Церкви вони не потребують», або їм просто на це наплювати, життя одне — треба насолоджуватися. Іще є купа різних культурних способів пояснити, але вони на ринку, і їх ніхто не купив.Минає година, дві, три. Вони залишилися, вже всі роботодавці розібрали собі найманих працівників, і їм немає на кого чекати. Вони вже знають, що динарія вони не отримають, що сім’ю свою не прогодують сьогодні, і можливо, тому залишаються на місці, не наважуючись повернутися додому ні з чим. Минає час денної спеки. Чому вони стоять? На що сподіваються? А може, в них уже немає дому, куди можна повертатися? А може, вони не можуть вийти із зачарованого кола«ринку» — вони не можуть не продавати себе, тому й залишаються.

Але знову приходить Він… Христос насправді вже не потребує робітників. Ті, яких Він найняв на світанку, були сумлінними хлопцями, і праця вже добігає завершення. (Цікаво, а може, тих аутсайдерів не найняли вчасно, бо вони були ніякими працівниками з «фінгалами» під оком та після нічного перепою — говорю фігурально, але так може бути просто буквально.) Ісус приходить і за ними, й вони цьому насправді дуже раді. І якщо бути до кінця чесними, всі ці «переконані» атеїсти глибоко в серці чекали, що по них прийдуть. І прийшли. Отаке біблійне і життєве задзеркалля.