Роздуми над Словом Божим на п’ятницю XV звичайного тижня, рік І

Сьогодні Ісус з учнями і фарисеями йде через засіяні поля і знову нагадує про милість.

Слова з пророка Осіїї «милості хочу, а не жертви» згадує саме євангеліст Матвій. Уперше — після свого навернення, коли Ісус був у нього в гостях, а фарисеї знову намагались дорікати учням й Ісусові (див. Мт 9, 13). Вдруге в сьогоднішньому читанні (див. Мт 12, 7). Можливо, євангеліст Матвій пише про це, бо сам пізнав, що означає милість. Нагадаємо, він був митарем і зазнавав постійного осудження, люди йому не довіряли. Милість і довіру він отримує від Ісуса, коли той кличе його.

Грецькою мовою слово милість звучить як «’Ελεος» (елеос) і має такі переклади: милість, милосердя, співчуття, співчуття людині, яка знаходиться в пригніченому стані, дар, який не треба заслужувати або повертати. Ось таке широке значення слова «милість» — те, чого від нас чекає Господь.

Цікаво, що в Старому Завіті це слово вживається більше ніж 100 разів, а в Новому лише 27. Так, ніби Господь нас готував, говорив, вчив, нагадував про свою милість, милість до інших, говорив про свою сутність милосердного Бога… але, здається, до нас це доходить не так швидко.

Повертаючись до фарисеїв: звернімо увагу, що сьогодні Ісус не називає їх лицемірами, а говорить зрозумілою для них мовою — мовою Писання, викриваючи їх. Оскільки фарисеї були освіченими, знали Слово та Закон, то вони можуть бути образом досвідчених християн. Християни, які мають досвід життя з Богом, читають Біблію, ходять до церкви, ніби йдуть за Ісусом — але щось «не клеїться» у стосунках із Ним.

Сьогоднішнє читання нагадує про книжку Ніла Лозано «Старший брат повертається». Автор каже, що старший брат — це образ досвідчених християн, які за своїм повсякденним християнським життям утратили справжні відносини з Богом, стали зашкарублими законниками, легалістами, що не здатні бути милосердними, не здатні любити. Саме в такому стані віруюча людина забуває про милість до інших, бо вони не такі правильні та досвідчені. Закон стає Богом, «чоловік для суботи» (пор. Мк 2, 27).

Пророк Осія продовжує свої слова: «Бо Я милості хочу, а не жертви, і Богопізнання більше від цілопалень» (Ос 6, 6).

Господь хоче від нас милості, а ще Богопізнання. Богопізнання це будування відносин із Богом, пізнання Його як особи. Вчитись від Нього, також і милості вчитися; слідувати за Ним по полю життя, не для того, щоб бути правильними християнами, а щоби справді шукати Його.

Джерело: CREDO